Зупиніться, панове! Це ж якось не по-чоловічому. Ми ж ніколи не вчили вас, як вам працювати? Ми не зупиняли ваші «фури» і не просили показати права, техпаспорт, накладні, розповісти про вантаж? Це не в нашій компетенції. Ми не вчимо продавати, шити, писати бухгалтерські звіти, як вчити дітей у школі, прибирати вулиці, саджати квіти, лікувати, керувати транспортними засобами, громадою, бізнесом. Взагалі це має якийсь безглуздий до смішного вигляд. То чому дехто вирішив, що має право лізти у компетенції журналістів, у сферу, в якій потрібно також мати експертність? Хоча, впевнений, цей «дехто» переконаний, що все знає, все вміє. Бо це ж, на думку окремих людей,  така легкота – взяти і щось написати. Або щось на телефон зазнімкувати…Я тут висловлюю виключно свої думки. Висловлю й наступну. Про проєкт в’їзної інсталяції в Мену. Резонанс був великий. Багато різних думок. Можете мене захейтити, але я теж маю стосунок до цього. Не до візуалізації, яку запропонували в міській раді. Але до самої ідеї. І, вважаю, що вона робоча. Ще рік тому ми говорили з Юрієм Стальниченком, секретарем Менської міськради, що на в’їзді у місто має з’явитися якась креативна інсталяція, вказівники. Не «совкова» стела, а щось те, що акцентуватиме на особливостях Мени, на її історії, традиціях. Щось знакове. Те, що приверне увагу.Я з удячністю і розумінням ставлюсь до людей, які тверезо і аргументовано прокоментували цей пост. Дякую за конструктивну критику. Це цілком нормально. Безумовно, має бути проєкт, можливо, кілька (на вибір). Мають бути громадські обговорення. Може й конкурс варто оголосити. Рішення має бути виважене, логічне.А от зрозуміти тих, хто просто посміявся, похейтив, поглузував, «насипав» ненормативної лексики в коментарях – не можу. Бо це найпростіше. Важче – щось запропонувати. Щось толкове, вдумливе, сучасне, важливе. А ця ідея з інсталяцією насправді важлива.Театр починається з гардероба. В’їзд у місто -  обличчя населеного пункту. Тому мають бути вже на в’їзді акцентовані «родзинки» цього міста і громади. Які родзинки Мени та її громади? Так, Менський зоопарк. Санаторій «Остреч». Річка Десна. Велосипеди. Унікальна менська говірка. Місцеві майстри та ремесла. Крім того, через Мену пролягає шлях до Сосниці, Мезинського природного парку, до Коропа, Новгород-Сіверського. І сама Мена, і шлях через неї можуть бути цікаві для інвесторів, вони можуть динамізувати розвиток внутрішнього туризму, розвиток інфраструктури. Це нові робочі місця, якісні дороги, торгівля, готельний бізнес, громадське харчування. А ще це можуть бути мільйони додаткових гривень у бюджет.Звичайно, однієї інсталяції замало, потрібно ще багато чого зробити. Але ж з чогось має це початись? Не з фрази «а хай влада зробить нові робочі місця», а з плану дій, як і за рахунок чого все це можна створити. З конкретних кроків.І це б мали розуміти меняни, але ж натомість, дякуючи «експертам» все скотилося не на обговорення, пропозиції, ідеї, а на… Багато ж розуму не треба, щоб на клавіатурі набрати простий, але такий класичний менський коментар: «Менщина» знову розводить срач». І все. Одразу під ним 5-10 лайків. Автор коментаря в екстазі, він досяг своєї мети. А громада? Добре, що тих, хто мислить, значно більше і вони розуміють, що за цим «срачем» ховаються конкретні проблеми – великі і малі. І «Менщина», як декому здається, не женеться за кількістю лайків та коментарів. Ми гострі теми піднімаємо не для цього. Задля громади. Щоб ці проблеми вирішити або змусити тих, від кого залежить, звернути на них увагу. Ми ніколи не будемо «глянцевими» і пухнастими. Ми ніколи не будемо всім подобатись. Ми завжди будемо лізти в гострі та складні теми. Це брудна і невдячна робота. Не для тих, хто звик залишатися у «білому пальті». Сергій Бондаренко, головний редактор мережі «Місцеві медіа»