men.lozha

Всі чули про новий цивільний кодекс. І всіх, цілком слушно, обурив пункт про шлюб з дітьми. Наскільки нині можу бачити, то це був відволікаючий фактор, аби пропустили те, що матиме набагато глибші наслідки - посідання. Себто, якщо хтось фізично розпоряджається річчю, то він має вищий пріоритет, аніж власник.Вражає сама можливість ухвалення подібного у воюючій країни, що виборює своє право на життя кров'ю сотень і тисяч патріотів. Аби завезені "робочі руки" спокійно могли займати власність воюючих, чи вже загиблих - "Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба" (Вiд Луки 23:34).Людина, яка ризикує життям за державу, повинна бути впевненою хоча б у тому, що її дім не перестане бути її домом.Одразу зауважу про безвихідь завезення мігрантів, наче стане економіка, почнеться апокаліпсис і тд і тп: 1. Завезення мігрантів не вирішує економічних питань (покликаю на приклад ЄС та Японії). 2. Економіка, гарні циферки та профіцитні звіти не є божественим абсолютом, від скорочення виробництва чи асортименту послуг небо не розколиться. Населення України зменшилося на половину, відповідно, послуг й товарів для його задоволення теж необхідно менше. Краще певний період стриманіше пожити, аніж для примарного економічного зростання вбити і себе, і залишки економіки.3. Вже нині у нас є звільнені ветерани (у то числі з інвалідністю), яких можна і необхідно залучати до праці (нині в оборонному секторі). Не кажучи вже про ту кількість, що буде після завершення гарячої фази росіянської агресії.4. У нас є безліч молодих хлопців і дівчат, що хочуть працювати, заробляти на власний хліб, чи підтримати рідних - необхідно розширити можливості праці для них.5. На привезення одного мігранта треба витратити приблизно 150 тисяч гривень. Заплатити 150 тисяч гривень українцю як підйомні за трудовим договором, звісно, ніхто не хоче. 6. Завезення мігрантів збільшує злочинність у декілька разів - цькування наших дітей, згвалтування наших жінок, вбивства наших людей, мафія та непотизм - кумовство на наші гроші.7. Завезення мігрантів провокує спалахи нових хвороб - ми живемо у зовсім інших умовах, у нас немає імунітету до чужих інфекцій.8. Мігранти не асимілюються у суспільство, не приймають правила і норми людей, а починають будувати власні анклави у країнах, що їх прийняли. Починають нав'язувати свої вірування, норми та закони - спочатку витісняти, згодом підкорювати, корінне населення.Оскільки ці інвазії є наслідком певних економічних явищ, над якими ми не маємо влади, то їм годі запобігти. Однак ми можемо вжити певних заходів, які принаймні їх уповільнюють: обов'язкова військова служба в іноземному легіоні для всіх іноземців віком до 27-ми років; військовий податок для тих, хто старший; майже повне скасування натуралізації; податок у розмірі чверті доходу або зарплатні для всіх осіб іноземного походження, незалежно від того, натуралізовані вони чи ні, які проживали в Україні менше десяти років.Народ може втратити дуже багато, зазнавати всіляких катастроф, але він зможе ще піднятися. Проте народ утратив усе, і йому вже ніколи не піднятися, якщо він позбувся своєї душі.Бо питання тут значно глибше за саму лише економіку. Ця душа етносу, що керує долею народів, керує також їхніми віруваннями, установами і мистецтвом, і який би елемент цивілізації не вивчали, ми завжди виявимо у ньому її ознаки. Вона - єдина сила, якої жодна інша не може перемогти, вага тисяч поколінь, синтез їхньої думки.Усі жителі тієї самої місцевості, того самого краю, з доконечної потреби, мають спільних предків, зроблені з однієї глини, мають одну ознаку, і постійно повертаються до середнього типу цим довгим і важким ланцюгом, у якому вони є лише останніми ланками. Ми одночасно діти своїх батьків і свого етносу. Не тільки почуття, але й фізіологія і спадковість роблять для нас батьківщину другою матір'ю.Не все, що збільшує прибуток, зберігає життя. Мідас зрозумів це лише тоді, коли його дар став голодом.

Чотири роки.Рівно чотири роки з початку повномасштабного вторгнення. Рівно чотири роки відтоді, як я долучився до сил спротиву України.Рівно чотири роки з моменту прийняття рішення - краще проживу один день людиною, аніж сто років кріпаком.Багато чого можна сьогодні сказати, ще більше хочеться сьогодні сказати - але немає сил. Вже виривалося, що ця війна забрала п'яту частину мого життя, але це не так. За цей час, у цих умовах, довелося багато чого переосмислити, адаптуватися, тверезо глянути на світ, позбутися самогубчих ілюзій. Відкрив для себе багатьох авторів, філософію, Бога. Познайомився з безліччю цікавих, далебі видатних (хоча про це ще не знають) людей. Якби не вона, цього всього би не сталося.Були й втрати. Надто багато втрат. Але найгірше з усього, що з кожним полеглим побратимом - вмирало щось у тобі, непомітно, мимоволі. Разом з ними гинула дотичність до світу. Співчуття. Туга за життям. Те, що раніше було цілою трагедією - перетворилося на буденність, дрібну подію, що вже не здатне зупинити навіть один день. Докори. Докори, що якби ти працював краще, більше, завзятіше, наполегливіше - всі би вцілили. Докори, що ти мусив його врятувати - але не зміг, і на всьому білому світі не знайдеться винуватішої людини. Докори, що на їх місці мав бути ти. Що не маєш права бути тут - серед інших живих людей. Що твоє місце там, у землі.Мені щастить на війні. Як щастило й до війни. Можливо, навіть побачу закінчення війни живим і без каліцтва. Постійно нагадую собі, яке я маю везіння - побачити прийдешній день, відчути своє тіло, не відчуваючи болю.Їх не треба згадувати лише цього дня, чи будь-якого іншого - їх ніколи не можна забувати. Не забувати: вони пожертвували найціннішим, що мали - власним життям. Віддали цінніше заради менш цінного - віддали себе заради когось. Заради всіх мертвих, живих і ненароджених.Коли починається війна, кличуть солдата і Бога. Коли закінчується, про Бога забувають, солдата судять.Так було завжди. І так буде знову.

Шановні вінничани, а також інші небайдужі громадяни, прошу вас поширити цей пост серед своїх близьких та знайомих з Вінниці, а також поширити по посиланням нижче пости у Фейсбуці.У мене загубився мій вірний друг — хвилястий папужка на ім'я Тотоша. Це сталося 15.07.2025 у місті Вінниця, проїзд 1-й Гетьмана Мазепи (раніше Чехова) 30, район Олієжир (Масложир) комбінату. Тоша випадково вилетів у вікно багатоповерхового будинку зі сторони приватного сектору. Опис цього бешкетника: він хлопчик блакитного окрасу, має синій «носик», ручний, відгукується на Тошка або Тотошка, вміє говорити своє ім’я. Також вміє говорити такі фрази: "Тошка-капітошка", "Тошка розумний/хороший хлопчик/пташка", "Слава Україні/Героям слава".Якщо ви його чули, бачили, або підібрали, будь ласка, відгукніться. Тошу чекають вдома!Контакти для зв'язку:+380967454470 (Viber, WhatsApp)Telegram: @OverPetroПосилання на пости у Фейсбуці:1. https://www.facebook.com/share/p/1FtssAoeJt/2. https://www.facebook.com/share/p/19Svjv7TP4/

ЗБІР ЗБІР ЗБІР 🆘🆘🆘🔻Товариство, потрібна ваша допомога у зборі на військове спорядження бійцю ГУР МО з позивним "Кнот". Він білорус, який став захищати Україну в перші дні війни в полку "Каліновського", який згодом було приєднано до ГУР МО. В боях на Запорізькому напрямку був важко ранений (йому відірвало шматок стегнового м'язу) після чого він проходив довгий час реабілітації. 🔻Наразі боєць знаходиться у спецпідрозділі іноземного легіону України (Grec Company Group). Відновившись після поранення, продовжує боротьбу з нашим ворогом (у тому GCG) та потребує допомоги, а саме у купівлі броні захисту.🔻Зараз йому на все про все потрібно 52000 грн. 8000 грн. ми вже зібрали. Лишилася ще немаленька сума, яку потрібно допомогти закрити, з вашою допомогою це більш ніж реально, тому розраховуємо на вашу підтримку(10, 20, 30, 40, 50 гривень з кожного і можна дихати спокійно). https://send.monobank.ua/jar/2isE3NsDfQЛожалінери, ви круті люди, тому впевнений, що ви допоможете!🫡За всіма питаннями по збору до цього слона @b_nikitchuk