Чому я раджу протезуватись в Україні.Порівнявши всій досвід протезувань в Україні і США, який звісно ж є суб'єктивним, я дійшов висновку, що протезування в США цікаве лише візою і знайомством з новими людьми, які в будь якому випадку принесуть із собою досвід, все інше - це вологі мрії і очікування які базуються лише на фантазіях. Високі технології звісно там є, але тобі вони не світять. Але прошу не плутати це з лікуванням, адже медицина США, все ж на пару щабелів вища за нашу.Якщо по суті протезуванняПротез (тобто гільза, коліно, стопа) в США не кращі тих, що ти можеш отримати в Україні. Часи, коли США в частині протезування переважали Україну технологічно закінчились десь у 2024му. Якщо порівняти моє протезування у квітні-травні 2024р і січні-лютому 2026р., то:1) Стопа на обох протезах однакова.2) В Орландо за гроші @Моршинська і організаційного супроводу Revived Soldiers Ukraine я отримав механіче коліно Proteor quatro. Не найгірше, але і не найкраще з того що є. В Україні в співфінансуванні 50/50 з Superhumans Center . Заплативши близько 30 000$ я отримав найкраще, що тільки є на ринку Ottobok Genium 4. Це 50% від суми, але що поробиш. Вбухав у це всі виплати по пораненню + доклалась родина і друзі з України і Детройту. Але зробив. В США можливість співфінансування не надавалась.3) Гільза. В Орландо мені зробили подвійну гільзу, яка для первинного протезування доволі доречна. Адже м'яка, хоч і є постійні проблеми з вакуумом. В Україні мені зробили бімбаракетну одну гільзу, яка ідеально підходить під культю. На відміну від американської. Але там була більше адміністративна проблема, коли між отриманням протезу до випискою з протезійного центру проходить дві години, бо треба там кудись мчати на фандрейзинг. Все ж підпорядкування процесу протезування фандрейзинговим планам фонду не є найкращою ідеєю.В Україні такої проблеии немає. На другий тиждень зайнять, ти отримуєш карбонову гільзу і далі тижні три тренуєшся вже на постійному протезі. І головне НІХТО тебе не замахує тим що ти МАЄШ збирати донати. А якщо не хочеш, то ти не вдячний і далі по тексту))4) Фахівці. В Орландо був один чувак, який і протезист і реабілітолог і жартівник. В Україні все ж це різні люди, які перетинаються тільки коли треба покращити протез. Індивідуальний реабілітолог це річ, яка дуже допомагає.5) Подальше обслуговування і перепротезуаання. Отримуючи протез в США чи Європі ти починаєш грати у лотерею. Адже перепротезують тебе потім чи ні - це бажання менеджменту фонду. В Україні - це все ж забов'язання. Я відходив на первинному протезі 19 місяців, при стандартних медичних показниках 10-12. Через те що мені в одностороньому порядку було повідомлено що всі забов'язання переді мною виконані (30 січня 2025го, 7 місяців після протезування) довелось шукати новий протезійний центр, вставати в чергу тощо. Але, по правді, це вивився доволі щаслий день, адже відкрив переді мною багато перспектив і я щиро дякую долі за те що так сталось.Тож шановні колєгі по опасному бізнесу, яких ще очікує протеування чи перепротезування:Пам'ятайте, що мій досвід є дуже суб'єктивним, адже в США, я був лише в одному філіалі одного фонду. І звісно пробуйте здобути досвід індивідуальний.Якщо є бажання, то їхати в США на протезування можна, але вимагайте нормальну туристичну візу на 10 років. Ставте себе на перше місце, бо здоров'я і життя у Вас одне, і окрім Вас це не зробить ніхто.