Найважливіше, що відбудеться 15го серпня - це мій День народження.Перемовини на Алясці не вирішать проблем Україні ані на грам. Бо наша проблема ні на полю бою. Наша проблема у не розумінні, що робити далі. Вся наша політична еліта, провладна чи опозиційна, не дивиться далі аніж перевибори. Тобто політиків багато, з державниками дефіцит.Як би нас не намагались примусити до територіальних поступок, але:- далі "мінської формули" (тобто не визнання де-юре, і закриття очей на де-факто) ми не маємо заходити;- поки ми не контролюємо всю нашу територію, санкції мають посилюватись. Росіяни швидко адаптуються до будь яких змін, якщо їм не ускладнювати життя кожен квартал, вони будуть сильнішати;- перемир'я без фізичного вводу контингентів країн НАТО, не вартує нічого. "Стіна дронів" звичуть класно, але тільки звучить.- якщо ми не приберем із армії дуболомів, які не вміють робити нічоого аніж вдало рапортувати, то нам п.здець. Другий раз український солдат не погодиться розраховуватись своїм життям за бажання окремих батьків-командирів отримати чергового "Богдана";- без перетворення України в один військовий механізм ми програємо наступну війну.Я вже не говорю, про те, що держава повинна унеможливити голосування чоловіків-"ухилянтів", що втекли за кордон, адже у зворотньому випадку, армія і ветерани буде вважати вибори не справедливими. А кому це треба?Одним словом, абсолютно не важливо про що домовляться на Алясці, важливо, як ми цим скористаємось. Зараз у світі є лише право сильного. І ми маємо кожного дня ставати сильнішими, бо росіяни не зупиняться доки нас не винищать під корінь. Тож єдиний логічний шлях - це боротьба.