А пам’ятаєш, як це було?Коли вільний український ранок повільно заходив у кімнату теплими промінцями сонця. Коли не треба було нікуди поспішати. Коли можна було просто вийти з дому й піти туди, де тобі добре.У кожного з нас є таке місце 🤍Місце, яке з роками не відпускає. Яке ніби магнітом тягне до себе. Яке щоразу оживає в уяві, коли ми подумки йдемо вулицями рідного міста.Попри кілометри. Попри роки. Попри нове життя в інших містах.Ми все одно повертаємося туди думками. До свого двору, улюбленої вулиці, парку, школи, кав’ярні, площі, лавки, з якої колись починалися найтепліші розмови.Ми запускаємо марафон спогадів, бо пам’ять — це те, що тримає нас разом. Те, що не дає забути, хто ми і звідки. Те, що щодня нагадує: ми обов’язково повернемося.У вільне українське місто 🇺🇦Поділись із нами місцем, куди ти хочеш повернутися після деокупації Мелітополя.Пиши в коментарях, надсилай нам у повідомлення 💬 або заповнюй форму ТУТДавай разом згадаємо ці місця — і подумки повернемося до них уже сьогодні