Ну, кароче. Пояснювальна записка. (Вагомі причини мого сьогоднішнього їблування)День почався з того, шо я поїхала за мамою, забрала її, привезла в свій сад і лишила оббирать ягоди до яких дотягнеться. А сама взяла вчорашню знахідку (детальки дронові) і поїхала в СБУ. Викликала пана майора на вулицю (бо режимний об'єкт, з собакою нізя, а без собаки я не ходю)Розказала де, як і при яких обставинах то знайшла. Він каже:- Та це мабуть від мавіка, бо для фпв величенькі.Питаю:- Ви давно бачили фпв?Проте там ще ремінці-кріплення для скидів, тому трошки хз. Главно я вам віддала, а далі ви самі думайте.А він мені:- Та я думав там уражуючий елемент, а це лопасті. Я аж поперхнулась. Кажу:- Ви серйозно думаєте, шо я б везла уражуючий елемент машиною через все місто не знаючи його характеристик і боєготовності? Я б вас туди викликала і з'їбнула подалі. Ну, кароче. Віддала і поїхала додому. Мама внизу все вже обідрала і я полізла на дерево. Далі ви знаєте... З трудом і зубовним скрєжетом відвезла маму назад, приїхала додому, наколупала льоду з морозильної камери, обклала ним дупу і лежала страдала. Потім згадала, шо в мене є трамадол. Навернула і поїхала в травмпункт. Слава богам перелому немає. Але забій шикарний. І зараз жопа набирає феноменального синього кольору вечірнього неба. До ранку буде чорна. Я б вам показала, але ви мені дорогі як пам'ять, я з вами так не можу. Оце думаю як попросить Ская погулять самого, бо я кажись не сильно можу. 🙄Та й таке. Тому я сильно ізвіняюсь, але через забій мислітєльного центра в голові одні сухі тараканячі жопки і через те мені ніц умного в голову не лізе. В смислі — я хз про шо вам написать.