Настя МельніченкоКліщі і хвороба Лайма. Цей допис пишу, аби дати трохи надії :)Якось так збіглося у часі, що повилазили кліщі, всі почали про це писати і,паралельно, у книжці, яку я зараз читаю - "The misinformation age: how false beliefs spread" - кейс з хворобою Лайма розглядали як показовий, який засвідчував, що навіть у середовищі науковців можлива сильна поляризація, бо правило Байеса (зміна переконань після отримання нових доказів) працює в ідеальному світі, а в неідеальному всяко буває. Ну, але між тим. Це був знак. Всі пишуть про Лайм - і я напишу. Отже, хвороба Лайма так називаться за містом Лайм у штаті Коннектикут, де люди масово скаржилися на симптоми і їх вперто місдіагностували, аж доки одна людина не занотувала роки і роки симптомів і не добилася того, що її слова сприйняли серйозно.Я підчепила свого Лайма відносно неподалік від джерела (принаймні, на тому ж континенті та на тому ж узбережжі, тож він у мене забористий, автентичний)). І я стала "жертвою" тієї частини воінствующих науковців, які правлять бал у США, а саме CDC, які, попри еритему, дали мені одну таблетку доксицикліну, і відправили додому. США - не Україна. До альтернативного фахівця піти дуже дорого, ліки без рецепта не купиш. Ну і я тоді свято вірила у американські протоколи, не знаючи, що тут зламано не один спис... Бо офіційна медицина хронічний лайм не визнає, прикриваючись такою собі річчю,як Post-Treatment Lyme Disease Syndrome. Ну, можливо, але якщо Лайм не пролікувати, він транформується у "неліковану пізню стадію" (Late Disseminated Lyme Disease). Коротше, ті ж яйця, лише в профіль, мені байдуже, як це називати: симптоми у мене через 8 місяців після укусу були феєричні. Я була дуже обмежена в русі (суглоби боліли навіть на найменші зусилля, я не могла відкрити пляшку з водою, не могла втримати чашку, спертися на руку і т.д.), мене накрила несусвітня тупість та туман в голові (як згадаю - аж тошно), тіло пронизували раптові спалахи болю, слабкість була така, що я могла ото хіба лежати днями... Мені навіть довелося писати заяву і просити перенести проходження практики в університеті, бо крило люто. Начитавшись спільнот хворих на Лайм, я поставила на своєму житті хрест. Люди писали, що роками безуспішно лікувалися, і що мій скептицизм щодо народної медицини (бджіл і травок) минеться за пару років, коли я вгроблю себе антибіотиками і не вилікую Лайм. Коротше, мені здавалося, що все, глина.На щастя, мені попався ганий лікар (хтось з вас нарадив у Фейсбуках, я брала консультацію з кількома лікарями, один був повний провал, але з іншим дуже пощастило), він прописав пульсовий місячний курс з двох антибіотиків і купи іншої фігні, я пропила - і, мені здається, одужала. Так, сиптоми часом повертаються. гадаю,це і є той Post-Treatment Lyme Disease Syndrome. Симптоми частково повертаються після уколів ботулінотоксину та коли просідає імунітет, але загалом, ттт, я веду нормальне життя. Після лікування симптоми зберігалися ще пару місяців, але лікар радив почекати, я почекала - і вуаля. Що б я робила зараз в разі укусу кліща, маючи свій досвід (це НЕ лікарські поради!).1. Не ставилася б легковажно.2. Після укусу витягла б (а радше повезла б до лікаря, щоб витягли) і, якщо нема еритеми, то разово прийняла б таблетку доксицикліну.3. Якщо є еритема, помітне почервоніння, набряк - витрясла б з лікаря двадцятиденний (чи скільки там) курс доксицикліну. -- це те, чого у мене не було і що довело мене до пізньої стадії хвороби.4. Знайшовши на пізній стадії, я б не бігла в народну медицину, а шукала б гарного грамотного інфекціоніста, який би лікував антибіотиками. У моєму випадку це був не доксициклін, було 2 інших, але назви не памʼятаю.Ну, але головне — не легковажте. Я була дурна. Мені в ФБ всі писали і розповідали, як це серйозно, але ж у мене "все життя кусали кліщі і нічо", я ж знаю все краще за інших. Ви собі не уявляєте, які то мерзенні і стрьомні симптоми цієї хвороби. Якби хтось мені дав змогу на деньок їх відчути на собі, я б в житті не була такою легковажною.