Стільки років, а так не навчилося воно...В Україні, як в усіх просунутих східноєвропейських і латиноамериканських країнах - насамперед слід добре годувати інтелігенцію, далі - в усіх сенсах хліборобів. Хто не годує інтелігенцію, а навпаки її грабує та розорює - не матиме жодної народної любові, навіть удаваної і фальшивої, всі променисті протуберанці летять йому прямо в сраку з оптичною точністю, оскільки в цьому питанні творча (жерці) та технічна (інженери) наша інтелігенція завжди абсолютно солідарні, щопринаймні в Україні. За всякої циклічної блювотної сталінщини-андроповщини "у малоросійському виконанні", український освічений клас ховає в кишені не просто дулю, а дулю з ядерною боєголовкою (багатьма, як в SS-18 "Сатана"). А коли його дістають, він її залюбки дістає. Досвід теж має гарний, циклічний. Це Україна, крихітко. Якісь там актори, якісь напівбомжі, якісь там завлаби НАН, які загинаються від дистрофії, якісь там місцеві депутати, мери маленьких міст, шкільні директори, сімейні лікарі, яких давно мають за чмо, самі задовбані всім цим чміщем, беруть і раптом кажуть: а сам ти чмо, мазераті довбані, які красиві ті палаццо мародерів-офшорників, нє? Федоров-Шмедоров, то все привід хіба, а безкінечні хамські уряди цього літа навіть не усвідомили, що вже не перше літо 90% українців навіть немає за що "відпочити" вдома перед ноутбуком. Так, лише одна квіточка з величезного букету. Із залізними шипами. Як казав один бородатий продюсер: життя - це черга в супермаркеті, в кінці якої знаходиться каса. Dixi.