Почну з визнання: скепсис щодо депутатів обґрунтований. Довіра до парламенту в суспільстві низька, і здебільшого це заслуга самих народних обранців. Тому цілком зрозуміло на що розрахована чергова атака наших дорогих антикірів.

З 5 по 9 жовтня в Аруші триває 153-тя Асамблея Міжпарламентського союзу, де представлено понад 180 національних парламентів. Українську делегацію очолює перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Корнієнко, до її складу входить Таміла Ташева. Багато хто уявляє такі асамблеї як конференцію з урочистими промовами. Насправді, комітети готують проєкти резолюцій, і делегати змагаються за кожне слово через поправки: на один проєкт їх надходить по сотні й більше. У Кігалі 2022 року росія намагалася прибрати з тексту згадку про агресію, але всі її правки відхилили. У Стамбулі в квітні 12 із 13 наших поправок увійшли до остаточної резолюції. Решту вирішують у коридорах: за кілька днів можна зустрітися з багатьма делегаціями, зокрема з тими, хто нас не підтримує, і навіть з російською, бо механізму виключення там немає.
.
Я знаю цю роботу зсередини. У Міністерстві юстиції та в МЗС я працював із депутатами й готував їх до парламентської дипломатії, і ця підготовка нагадує підготовку до переговорів. Депутат не зобов'язаний розбиратися, чим конвенція відрізняється від розширеної часткової угоди, чому в тексті стоїть саме така формула і які слова для України принципові. Це завдання тих, хто готує виїзд. До кожної Асамблеї потрібна позиція по кожному пункту порядку денного, проєкти виступів, поправки до резолюцій із запасними формулюваннями на випадок, якщо основне не пройде, перелік зустрічей із конкретним проханням до кожної делегації та відповіді на запитання скептиків і на російські наративи, які неодмінно прозвучать у залі. Після повернення робота триває: усе, що пообіцяв колега з чужого парламенту, треба перетворити на голосування за ратифікацію, внесок до бюджету чи національний закон про співпрацю.

Саме тому це стосується Спецтрибуналу, компенсацій і ратифікацій. Конвенція про Міжнародну компенсаціну комісію для України набуде чинності після 25 ратифікацій і за умови достатнього фінансування. Верховна Рада ратифікувала її 30 квітня, за останніми повідомленнями, ратифікували десять держав. Кожну ратифікацію проводить парламент. Спецтрибунал щодо злочину агресії та компенсаційний механізм так само потребують бюджетних рішень, національних законів і політичної волі в парламентах. Ця воля формується в залах і коридорах таких асамблей, де депутат чужої країни слухає нашого, а потім голосує вдома. Назвіть це парламентською дипломатією або відпочинком. Але тоді поясніть, хто замість них ходитиме до кожного парламенту окремо.

Тепер про тих, хто веселиться. Під дописом про цю поїздку офіційний акаунт ЦПК висловив співчуття: «Тяжка депутатська доля». Смішно. Особливо від організації, яка щодня пояснює державі, як їй слід працювати, і зазвичай дуже прискіпливо читає документи. Цього разу вистачило сумного смайлика.

На мою думку, це частина послідовної лінії руйнування антикірами державного управління: держслужбовці і нардепи підозрювані за замовчуванням, будь-які їхні досягнення системно знецінюються, "чиновник - щур, показуй що накрав".

Потім дивуються, що юристи, економісти й дипломати, які могли б працювати над тим самим Спецтрибуналом, захистом держави в міжнародних арбітражах проти росіян, або трансфером знерухомлених російських активів обирають приватний сектор. Подвійний стандарт очевидний: від держави вимагають найкращих, а тих, хто до неї приходить, зустрічають презумпцією вини.

Дякую Oleksandr Korniyenko, Tamila Ravil Qızı Tasheva та всій делегації за роботу в Аруші. У мене є багато питань до парламенту, але цей наїзд антикірів - абсолютно тупий і шкодить державі. Цікаво ж, нащо вони це роблять?

Текст

Микола Юрлов