«Ich möchte додому» Ігор Перенесієнко★★★☆☆Якщо чесно, це непогана книга. Але сира.У автора хороше почуття гумору. В головному герої відчувається українська душа – не шароварна, а досить щира. Така, що торгує ягодами в Полтавській області, але вирішує шукати кращого життя у цьому вашому Києві. Мені також подобались сцени з бібліотеки, куди Зігмунд влшатувався працювати – в них точно відчувається трушність.Але після прочитання враження лишилися якісь… тьмяні чи шо. Сюжетні ходи для мене були незрозумілими: нашо мені стільки інформації про футбол? Нашо героїв було перевозити в Сербію? А ще: нашо мені стільки зносок і інформації, яка ніяк не допомагає сюжету рухатися вперед?Розумію, що це автобіографічна книга: шо було, чим цікавився – про те і написано. Але хотілося побачити в художній літературі все ж більше літературності, аніж нарисовості. І тут два шляхи: або додати в роман якусь центральну ідею, видалити все, що її ніяк не стосується, вигадати щось, що допомогло би ту ідею розкрити. Або залишити канву «я був тут – потім поїхав туди – а тут я зробив таке», але загорнути це в якусь хитромудру обгортку – унікальний авторський стиль письма, складну літературну техніку тощо.По суті «Ich möchte додому» – це 300 сторінок про те, як головний герой жив-жив-жив і тут внєзапно почалося повномасштабне вторгення, а він – продовжив жити. На це можу відповісти тільки: «і шо?» 🫠