Останні чотири роки я працюю виключно з дорослими. І знаєте, що я помітила?

Якщо з дітьми потрібно працювати в ігровій формі, то дорослим потрібно повернути цікавість до гри.

І я хочу вам це показати.

Але спершу запитаю: що спільного між нами та мавпами? Чи така вже велика між нами різниця?

🐒

Насправді ми маємо багато спільного з іншими приматами. Але сьогодні я хочу поговорити про одну цікаву річ.

Гру. ⛹️‍♂️

Діти люблять гратися. Маленькі мавпи теж. А дорослі люди продовжують грати впродовж усього життя!

Футбол, теніс, волейбол, настільні ігри — у кожного є щось, що захоплює й приносить задоволення.

Ми не втрачаємо цієї здатності з віком. То чому ж часто забуваємо про неї, коли починаємо навчатися?

Працюючи з дорослими, я бачу, наскільки вони вимогливі до себе. І я це розумію, бо сама така.

Ми хочемо швидко все зрозуміти, навчитися й отримати результат.

А ще часто приходимо в навчання з думкою:

«Ну я це мала вже давно знати, а я цього не знаю».

І замість цікавості відчуваємо провину. Думаємо, що могли піти в музичну школу раніше, почати займатися раніше, обрати інший шлях…

Але ж ми прийшли вчитися саме для того, щоб дізнатися те, чого ще не знаємо!

Тому мені здається, що нам, дорослим, важливо повертати собі цікавість. Дозволяти собі пробувати, експериментувати, помилятися й отримувати задоволення від процесу.

Не все має виходити ідеально з першої спроби.

Іноді можна просто погратися, подосліджувати й подивитися, що з цього вийде.

А тепер мені цікаво почути вас ❤️

Що заважає вам навчатися й розвиватися в дорослому віці?

Брак часу й ресурсу? Перфекціонізм? Чи відчуття, що ви вже давно мали б це знати й уміти?

Поділіться думками в коментарях. Мені справді цікаво вас почути!