Чому ми любимо слухати і читати трукрайм-історії? Я розбиралася в цій темі, готуючись до написання книги "Приватний режим", не вся ця інформація увійшла до роману, бо все ж це не нонфікшн, а психологічний трилер) Але вирішила поділитися з вами тут, можливо, комусь буде цікаво. Коли ми занурюємося у якусь страшну історію, в організмі людини відбуваються фізіологічні зміни, виділяється адреналін ( людина ніби готується битися або втікати), згущується кров ( щоб уникнути великої крововтрати) і тому подібне. Але коли стає зрозуміло, що це відбувається не з нами, а насправді ми в безпеці, організм виділяє дофамін, і з'являється приємне відчуття. Крім того багато людей кажуть, що дивляться такі сюжети, аби потім у разі потреби знати, як діяти. А ще іноді, дивлячись трукрайму, ми думаємо, що порівняно з тим, що трапилося з героями, у нас все не так і погано, тож це свого роду психотерапія. Виявляється, серед глядачів трукрайм-каналів та телепередач більше жінок, ніж чоловіків. І книги Тесс Ґеррітсен, Саймона Бекетта та інших авторів, що пишуть про розслідування жорстоких вбивств, частіше читають жінки. Я сама люблю читати трилери та гостросюжетні історії. Можливо, тому, що це дійсно додає якихось гострих відчуттів а може, й через те, що зазвичай в таких історіях зло отримує покарання, і ми відчуваємо, що ми в безпеці. А в нашому в цілому небезпечному світі таке відчуття допомагає "втримати дах на місці".Було дуже цікаво спробувати самій написати таку історію, і поглянути на світ очима героїні, яка є такою "дофаміновою наркоманкою", і розібратися, що керує жінками, які закохуються в чоловіків з "сірою мораллю". Ця книга буде брати участь в конкурсі, тож буду дуже вдячна всім, хто зазирне, поставить сердечко, поділиться враженнями в коментарях 😊