«Моє темне Бажання», Л. Дж. Шен, Паркер С. Гантінгтон видавництво: @rm_publisher Першим ділом повідомлю вам, що на смішні моменти в книзі я наліпила 35 стікерів, і це тільки там де я засміялась вголос… Там на кожну переписку на кожне смс треба ліпити окремий стікер… Однин тільки момент на перших сторінках де Олівер перейменував чат в «Адміністрація соціальної допомоги» змусив витирати сльози сміху з щік.. (хто читав той знає, що там за крінж)Якщо я скажу, що напруження тримало мене до останніх сторінок - то це буде дуже слабенький опис того, що відбувалось. Мозок буквально смажився від хітів, які видавали персонажі. Як головні, так і другорядні. Особливо другорядні… я аж зненавиділа маму Зака.. *Як можна наскільки нехтувати бажаннями і щастям власної дитини, жінко???? Декілька сюжетних поворотів я б навіть обізвала отим словом, яке вслух не вимовлю - кліфгенгер (здається якось так👉🏼👈🏼) ну бо як можна було отак… ой все… Я була напружена! Крапка. Так, я знала про щасливий кінець. Так, він був очевидним. Так, іноді все дуже навіть здавалось приколом авторів на здоровим глуздом. Та це було, без перебільшень, в моєму розумінні, в моєму сприйнятті - прекрасно 👍🏼 10/10