Добий читачуЯ нарешті відвідала фестиваль Аль Мор, вперше. І не просто так, а як учасниця. Досвіду нагреблась по самі вінця.Перше, що хочу сказати: готуватись до нього було вкрай хвилююче і весело. Хоч цього разу ми не старались, будемо відверті. *ми йшли в розвідкуОце тремтіння перед виходом на сцену. Прокручування в голові кожного руху. Переживання щодо взаємодії з глядачем (чого особисто в мене цього разу не було). Це все кайф. (особисто для мене)Чому я не те щоб не сподівалась, а навіть не йшла за відзнакою, перемогою абощо? Бо я не знала, що треба робити. З чим йти на сцену. Що саме робити. *тому і номер на коліні і танець за день до виступуТепер я вже можу сказати, що я «на опитє» вхахаха я зрозуміла суть. Це надзвичайно важливо.Отут випливе зауваження до фестивалю:Як учасниця я б хотіла знати наперед критерії оцінювання, що саме, як саме будуть оцінювати. *не проінформований - не підготовлений Не знаю, як можна оцінювати учасників, які поняття зеленого не мали, що від них хочуть.Я була насторожена, бо не всі йшли на контакт та я і сама побоювалась щось комусь сказати чи попросити. Хоча пару разів намагалась «влізти» в загальну розмову, та була професійно заігнорена вхвхах. Але коли треба була допомога із сукнею дуже швидко запропонувались голка, нитка, булавка все що завгодно. Це приємно.На прохання поділитись місцем - ділились. Хоч в гримерці кожен самтиметр був на вагу золота.Чи присутня «токсичність»? Так! Але у всіх своя 🤐У висновку я поїду ще, і сподіваюсь не раз))) в голові крутяться коліщатка і генерують ідеї вже на основі досвіду. Хоч і такого мізерного.