Синдром відмінникаЯ тут себе спіймав на думці, що бажання щоразу переплюнути попередній результат - це дорога, яка веде до ліні, прокрастинації та внутрішніх конфліктів. А насправді майже у всіх аспектах життя треба робити впевнено на четвірку і не гнатися за п'ятірками. При цьому регулярно видаючи результат, а не саботуючи його через страх провалу.Якщо є чіткий план евакуації по життю, є набір знань для вирішення завдань, є впевненість у результаті, то треба просто виконувати свою роботу добре. Так, постійно покращуючи процес, але не гнатися щоразу за вау-ефектом і зовнішнім визнанням заслуг.Хочеш груди накачати, значить, треба ходити регулярно протягом року в зал і тиснути там середньостатистичні 60-70 кг. А не намагатися з кожним походом збільшити цей показник. Хочеш музику писати - бери й пиши, головне регулярно! Хочеш стримером бути - береш і стримиш за чітким графіком. А не гризеш себе думками, що це вже все було сказано і цим 3 підписниками треба обов'язково нову інфу видавати. Веб-дизайнером хочеться бути? Значить робиш сайти. Іноді вони вийдуть на відмінно, іноді на 3. Але головне тут цілитися в хороший, стабільний результат на 4-ку! Та й неробою-блогером бути теж не просто. Щось емоційно забарвлене залітає на сотню лайків, але основні пости - це просто регулярна писанина 🙂 Тому не треба щоразу намагатися видати річний кейс, який розтягнуть по всіх профільних пабліках.І так у всьому! Є пікові точки успіху, але основні життєві процеси проходять у монотонному, рутинному режимі. От би дружина зараз не борщ варила, а у творчих муках розмірковувала тижнями про те, як зробити його ще смачнішим.