Удьтраправі вірять в вождів, ліберали вірять в репрезентативну демократію та її представників. Але вже й самі представники не вірять один в одного.Так вийшло, що в той період, коли Трамп прийшов до влади в США, нам з побратимами довелося поспілкуватися з різними журналістами, від локальних до представників крупних західних ЗМІ. Вже тоді нам було трохи забавно спостерігати, як важливо їм було дізнатися нашу думку про Трампа: що ви думаєте про нового президента США? Чи не втомилися ви воювати і чи готові до миру? Що думаєте про його обіцянки завершити війну? Приходилося спокійно повторювати знову і знову, що на наші дії вибори в США впливають дуже мало, що ми й надалі будемо воювати і тд.Так само смішно було чути фрагменти розмов в спортзалах про те, який Зєля наш слон після епізоду з відсутнім костюмом на зустрічі з Трампом, - від тих самих людей, які потім обговорювали стратегії уникнення тцк, бо військові красавчики, але ж не всі рівні, тож не всім і ризикувати життям (але чого я очікую віри в рівність не від анархістів?) Здається, чим менше твоя готовність самому впрягатися та робити корисні речі для оборони, тим більше ти пишаєшся своєю причетністю до символічних явищ.Менше з тим, тоді кожен випад проти України з боку Трампа та його посіпак ще виглядав для широкої публіки, як big deal.А зараз Путін домовляється про перемир'я на 9 травня з Трампом, а Зеленському майже похуй + поєбать. Що доводить стару тезу про те, що влада - це те, у що вірять. Звісно, віра може бути раціональною: якщо людина з пістолетом каже тобі, що підстрелить тебе у випадку агресії з твого боку, в це краще повірити. А от вірити у владу та світову потужність Трампа після купи стратегічних пройобів стає все складніше.