Channel Макарів Інформаційний - @makarivinfo - №66942
Війна приходить у життя людей без попередження і назавжди змінює їхні долі. Вона забирає не лише сьогодення — вона забирає майбутнє, мрії, плани, можливість жити поруч із рідними, бачити, як ростуть діти, радіти простим мирним дням. Вона вириває з життя тих, хто мав ще так багато зробити, так багато пережити, так багато сказати своїм близьким.Серед тих, хто став на захист України, — звичайні хлопці з українських сіл і містечок. Вони любили життя, працювали, будували плани, допомагали своїм родинам. Але коли прийшла війна, вони без вагань стали до боротьби. І заплатили найвищу ціну.Сьогодні Макарівська громада з глибоким болем і скорботою прощається із Захисником України — Миколою Олійником.Микола Анатолійович ОЛІЙНИК народився 6 липня 1993 року в селі Колонщина на Макарівщині. Він виріс у дружній родині, де панували любов, повага і взаєморозуміння. З дитинства був активним, життєрадісним хлопцем — любив грати у футбол, захоплювався технікою, брав участь у шкільних змаганнях.Він був добрим сином і надійним помічником для батьків, справжнім господарем. Мав багато планів на майбутнє, прагнув розвиватися, працювати і створювати своє життя.Атестат про загальну середню освіту отримав у Колонщинській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. У 2010 році вступив до Катюжанського професійного коледжу, де у 2013 році здобув фах слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, а також водія автотранспортних засобів категорії «С».У травні 2013 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Військово-Морських Силах України. Після демобілізації працював в охоронній службі у Києві, будуючи своє мирне життя. Одружився з дівчиною Наталією. У подружжя народився син Олексій.Та коли на українську землю прийшла війна, Микола не залишився осторонь. Під час повномасштабного вторгнення росії він став на захист територіальної цілісності та незалежності України.Солдат Микола Олійник служив водієм-заправником автомобільного відділення взводу забезпечення артилерійського дивізіону військової частини 144-го центру Сил спеціальних операцій.31 березня 2026 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Червона Криниця Запорізької області, Микола отримав важкі вибухові травми внаслідок детонації ворожої міни.Він боровся за життя… Але поранення виявилися надто тяжкими. Не приходячи до свідомості після поранення, 22 квітня 2026 року, перебуваючи на лікуванні у лікарні Святого Луки у Львові, серце Миколи зупинилося.Ця звістка стала невимовним болем для його родини, для всіх, хто його знав і любив.Вдома на нього з Перемогою чекали мама Тетяна, дружина Наталія та син Олексій. Чекали з вірою, надією і любов’ю… Чекали живим. Та він повернувся до них Героєм.Для свого сина він назавжди залишиться батьком — сильним, мужнім, тим, хто захищав Україну.Для рідних — люблячим сином, чоловіком, близькою людиною, пам’ять про яку не згасне ніколи.Його життя було світлим і чесним.Його шлях — гідним.Його подвиг — безсмертним.Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі.Наш обов’язок — пам’ятати його.Наш обов’язок — бути гідними його жертви.Наш обов’язок — берегти Україну, за яку він віддав своє життя.Схиляємо голови у скорботі.Дякуємо за мужність і самопожертву.Світла пам’ять Герою.Вічна слава Захиснику України.Поховали Миколу Олійника на кладовищі у с. Колонщина.https://www.facebook.com/makrikm 👈 джерело інформації та фото
1230
26-04-25 16:14