Колись вас убʼє власна байдужість, але для усвідомлення цього буде занадто пізно.Я довго не хотіла писати цей пост, але дні навколо настільки чорні, простір навколо згущується все більше, не військових людей в оточенні стає все менше, втрат в оточенні стає все більше. Не можу позбавити себе думки, що світ, в якому я живу, поділився на тих, хто дихає військом і для війська, і тих, кому не подобається бачити в себе в стрічці війну. От, власне, війна ж не в стрічці фейсбуку, не в стрічці новин, війна в тебе за плечем, просто роззирнися. Не можу нормально спілкуватися з тими, хто ніколи не волонтерив. Не можу нормально спілкуватися з тими, хто дуже яскравий активіст в соцмережах, а в результаті не відкривав збір жодного разу і через раз поширює інші. Не можу нормально спілкуватися з тими, хто тікає від війни в університет, бо вмирають люди, молодші за мене.Ви хочете жити вільно — робіть для цього щось. Відкрийте збір, підіть на сітки, сходіть в госпіталь, підіть на акцію підтримки військовополонених, випрацюйте навичку, яка допоможе у війську, сходіть на такмед, зрештою. Ніхто не має за нас воювати. Якщо вже так вийшло, що у війську не ми — будьмо найбільш надійним тилом. А з цим у нас зараз ой блять які проблеми.Дочитали сюди? Поширте цей допис з активним посиланням на мій збір, посилання: https://send.monobank.ua/jar/7pffDdjQ5h?fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAAaY9dy487QQtWhHJCZtOAmw742MmDXmNtHI8MEJVhfXTuQewDEK5bHplnSA_aem_ngQHD_uzB2RTuvyIl2lBVQ