🇺🇦 Прощання з Захисницею України Лілією ПавленкоУ вівторок, 28 жовтня 2025 року, Кам’янець-Подільська громада з глибоким сумом проведе через місто свою землячку — головного сержанта ПАВЛЕНКО Лілію Валеріївну, 1995 року народження, підрозділу Державної прикордонної служби України, яка загинула 24 жовтня 2025 року, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною.Лілія була щирою, доброю, відважною. Вона не шукала слави — просто робила те, що вважала правильним. Її серце билося для України, для близьких, для миру, який вона мріяла повернути.Розклад та маршрут:10:00 — зустріч кортежу (зупинка «Цемзавод»)Маршрут через Кам’янець-Подільський: просп. Грушевського → ринок → вул. князів КоріатовичівДалі — у напрямку с. Лучки Староушицької громади, де11:00 — прощання за місцем проживання (вул. Незалежності, 10)11:30–12:15 — панахида у місцевому храмі12:30 — поховання на місцевому кладовищі🕊 Кам’янець-Подільська громада створить коридор шани для Героїні, яка віддала своє життя за нас.Світла пам’ять, вдячність і вічна слава — Лілії Павленко.
ПРОДОВЖУЄМО БУДІВНИЦТВО КОГЕНЕРАЦІЙНИХ СТАНЦІЙ✔️Власна електроенергія для лікарень, шкіл, садочків, соціальних закладів та вуличного освітлення.✔️Гаряче водопостачання для мешканців громади без відключень в період міжсезоння. ✔️ Економія близько 10 млн. грн. бюджетних коштів на рік. ✔️ Резервне живлення та стабільна робота об'єктів критичної інфраструктури.🏣 Все це наше місто сьогодні має завдяки роботі когенераційних станцій, будівництво яких продовжує КП "Міськтепловоденергія". Когенераційні установки підприємство отримало від міжнародних партнерів безкоштовно. А для будівництва і монтажу обладнання використовує власні кошти, допомогу міської ради та залучає кредитний ресурс.⚡️Впродовж 2024 року підприємство вже запустило у роботу 4 когенераційні установки від міжнародних донорів загальною потужністю 4 МВт. Цього року отримали ще 4 установки загальною потужністю 10 МВт. У вересні запрацювала перша КГУ потужністю 2,5 МВт. Решту заплановано до запуску на початок 2026 року. 👉 Власне виробництво електроенергії дасть змогу підприємству отримувати додаткові доходи, спрямовані на розвиток і планове погашення старих кредитів. Тож, продовжуючи роботи з будівництва когенераційних станцій КП "Міськтепловоденергія" робить чергові кроки на шляху до фінансової стабільності, а громада отримує можливість подбати про свою енергетичну безпеку.
РАЗОМ СИЛЬНІШІ 💪Кам’янець-Подільський і Конотоп — громади-побратими у всеукраїнському проєкті «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади».Вже рік ми разом у цьому національному проєкті. Дві громади — схожі за масштабом і духом: одна на заході, інша — на сході, біля фронту. Конотоп — наша громада-форпост, яка тримає удар і навіть в укриттях продовжує навчати дітей.Ми неодноразово допомагали іншим громадам, а з Конотопом нас єднає особливе побратимство. Разом реалізували десятки ініціатив: обміни молодіжних рад, культурні візити, спільні проєкти.Нещодавно Кам’янець-Подільська міська рада передала Конотопу будівельні матеріали, зарядні станції й дизельні обігрівачі на понад 1 200 000 грн. Учора побували там із колегами з Дубна, щоб передати додаткову допомогу.Поруч із нами був канадський журналіст Джей Шнелл — амбасадор проєкту «Пліч-о-Пліч», який розповідає світові про нашу єдність.🤝 Разом долаємо виклики. Разом — сильніші. 🇺🇦#ПлічОПліч #КамянецьПодільський #Конотоп #ПлічОПлічЗгуртованіГромади #Допомога #Камянець #Дубно #Україна #Відбудова #СилаЄдності
🇺🇦 Прощання з Захисником України Леонідом Паровим21 жовтня 2025 року (вівторок) Кам’янець-Подільська громада у скорботі проведе в останню путь молодшого сержанта ПАРОВОГО Леоніда Васильовича, 15 жовтня 1980 року народження, який помер у лікарні міста Запоріжжя 13 жовтня 2025 року.Леонід Паровий — добрий, спокійний, працьовитий чоловік, який завжди був поруч із людьми. У мирному житті — уважний і щирий, у строю — сміливий і відданий. Його пам’ятатимуть як людину, що не боялася труднощів і тримала слово до кінця.Розклад та маршрут:10:00 — зустріч кортежу (зупинка «Завод»)Маршрут кортежу через місто: просп. Грушевського → ринок → вул. князів Коріатовичів → с. Залісся-211:00 — прощання за місцем проживання (вул. Шевченка, с. Залісся-2)11:20 — панахида у храмі с. Залісся-212:30 — поховання на місцевому кладовищіПросимо мешканців громади вшанувати Героя, створивши коридор шани вздовж маршруту кортежу.Світла пам’ять про Леоніда назавжди залишиться в серцях рідних і всіх, хто цінує свободу.Вічна слава і шана Захиснику України. 🇺🇦
ДЕНЬ КАПЕЛАНА — СЛУЖІННЯ СЕРЦЕМ І ВІРОЮДякую Вам, капелани, за те, що Ви поруч із нашими воїнами, родинами Героїв і тими, хто потребує Божого захисту та підтримки у важку хвилину. Ваша сила — у слові, духовній підтримці, молитві, — у вірі, що світло завжди перемагає темряву. 🇺🇦 Дякую за служінню Богові й Україні. Ви — служителі Духовного фронту, що наближає Перемогу. 🙏✨ Наша громада сьогодні дякувала капеланам. У головній залі прийняття рішень громади Архієпископ Кам’янець-Подільський і Новоушицький Герман та голова Духовної ради християнських Церков Кам’янця-Подільського о. Едуард звернулися зі словами благословення до духовних наставників, які поруч із захисниками — і на фронті, і в тилу. 🕊️Від мого імені, депутатського корпусу та громади секретар ради Ірина Шелепницька подякувала капеланам за тепло, мужність і духовну опору, яку вони щодня дарують нашим Захисникам та їхнім родинам.Дякую Вам за духовну опіку, підтримку, безкорисливе служіння й любов до України! 💙💛 Слава Україні! 🇺🇦Фото
Кам'янець-Подільський і мотобол: ми зростаємо!Мотобол — це більше, ніж спорт, це справжня візитівка нашого міста! Я, як і більшість кам'янчан, захоплений тим, як стрімко він розвивається останніми роками. Наша громада підтримує цей рух, розвиваючи спортивну інфраструктуру та створюючи нові можливості.Величезна шана нашим зірковим гравцям, які сьогодні навчають молодь!Від імені громади хочу подякувати кожному, хто вкладає свою душу та зусилля в мотобол: Дмитру Савенку, Сергію Ісаєнку (БФ "МіСт"), Павлу Григоровичу, Ірині Турчин (відділ молоді та спорту), Павлу Відлацькому, Олександру Павлунишену, Анжелі Єпанішніковій, В'ячеславу Грушковському, Володимиру Даниляку; Федерації мотоспорту України; Мар'яну Тарасенку та усім гравцям команд "Поділля Мотор" усіх поколінь, а також усім незгаданим у цьому дописі.Як приємний спогад про перші за 15 років міжнародні матчі у Кам'янці, отримав пам'ятний знак із зображенням команд.Окрема подяка — за патріотизм! Зібрані командами під час матчів донати вже передані ними нашим Захисникам.Ми не зупиняємось! Плани на майбутнє — міжнародний обмін: чекаємо на наших литовських друзів наступного року і готуємо виїзд наших команд до Литви. Розвиваємо мотобол далі!
Турбота поруч: 2 136 000 грн для тих, хто цього потребуєСила нашої громади проявляється у здатності підтримувати тих, хто опинився у складних життєвих обставинах. Ми піклуємося про людей похилого віку, сім’ї, які потребують допомоги, ліквідаторів Чорнобильської катастрофи та їхніх близьких.На соціальний захист спрямовано 2 136 000 грн, зокрема:• 1 000 000 грн — компенсація за пільговий проїзд;• 500 000 грн — одноразова допомога громадянам у складних життєвих обставинах;• 200 000 грн — виплати компенсацій фізичним особам, які надають соціальні послуги;• 56 000 грн — санаторно-курортне оздоровлення для учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи та їхніх вдів;• 380 000 грн — придбання та оформлення транспортного засобу для Центру соціальних служб.На останній сесії також було розподілено додаткові кошти від перевиконання бюджету у розмірі 26 900 000 грн та проведено внутрішній перерозподіл для нагальних потреб.Кожна гривня тут — це не просто цифра, а реальна допомога та підтримка для тих, хто цього потребує. Наша громада завжди поруч із людьми, які потребують уваги та турботи.
ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ГЕРОЯ-САПЕРА АНДРІЯ БІЛИКАКам’янець-Подільська громада знову занурилася у невимовну скорботу. Андрій Вікторович Білик - сміливий Воїн, який віддав життя за рідну землю, назавжди повернувся додому на щиті. Його героїчна загибель 20 вересня 2025 року залишила невимовний біль та глибоку рану у серцях рідних, друзів і побратимів.Андрій Білик народився 17 грудня 1978 року. Він завжди був уважним, відповідальним і відданим тим, кого любив. Коли країна потребувала захисту, він не вагаючись вступив до лав Збройних Сил України. Із 29 червня 2023 року він служив командиром інженерно-саперного відділення, ризикуючи кожним кроком.Його мужність і рішучість були прикладом для всіх, адже як сапер він захищав побратимів і цивільних від смертоносної загрози, розміновуючи території.20 вересня 2025 року, поблизу Гусинки Куп’янського району Харківської області, молодший сержант Білик загинув, виконуючи бойове завдання. На території, де кожен рух був небезпечним, він залишався спокійним і зосередженим, не знаючи страху. Його відхід — це біль родини, тиша після бою та сльози товаришів, які не встигли врятувати його.Сьогодні, 25 вересня 2025 року, Кам’янець-Подільський прощався зі своїм Захисником. Траурна процесія рушила вулицями міста, і кожен крок людей здавався відлунням втрати. Тисячі містян вийшли, щоб живим коридором пошани, стоячи на колінах, провести Андрія Вікторовича в його останню путь. Це була хвилина абсолютної тиші й глибокої скорботи, коли вся громада єдналася у горі та шані.Поховали молодшого сержанта Андрія Білика з усіма військовими почестями на Алеї Слави міського кладовища. Під залпи військового салюту та звуки Державного Гімну України земля прийняла свого вірного Сина, який чесно і до кінця виконав свій військовий обов’язок.Андрій Білик назавжди залишиться серед нас — у спогадах, у серцях, у молитвах. Його відданість, мужність і самопожертва назавжди залишать слід у душах тих, хто його знав і любив.Світла пам’ять тобі, Воїне. Герої не вмирають! Вони назавжди в строю! 💙💛
ГЕРОЙ, ЩО НАВІКИ В СТРОЮ: КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ГРОМАДА ПОПРОЩАЛАСЯ З ДМИТРОМ ПОЛІЩУКОМКам’янеччина знову схилила голову у скорботі. До рідної домівки на щиті повернувся наш земляк, молодший сержант Дмитро Степанович Поліщук. Він віддав своє життя, захищаючи Україну від ворога, і його повернення стало невимовно болісною звісткою для всієї громади.Дмитро народився 30 січня 1978 року. Він був тим, хто понад усе цінував мирні радощі: сімейний затишок, щирі розмови з друзями, дитячий сміх. Коли ж ворог прийшов на нашу землю, він, не вагаючись, став на її захист. Як командир бойової машини, він мужньо виконував свій обов’язок, будучи надійним щитом для своїх побратимів. Його відвага та готовність захищати своїх товаришів були беззаперечними.5 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання під Катеринівкою Донецької області, Дмитро Поліщук загинув. Там, на передовій, де кожен крок є смертельним ризиком, наш Герой проявив незламну стійкість і відвагу. Його смерть — це тисячі сліз, що омивають землю, це вічний біль у серцях матері, дружини та друзів.Кам'янець-Подільський проводжав свого сина крізь живий коридор шани. Над містом опустилася тиша, перервана лише болем та скорботою, а люди, схиливши голови, віддавали останню шану Герою. Військовий оркестр грав траурний марш, а побратими, тримаючи українські прапори, супроводжували свого командира в останній шлях. У той момент, коли труну опустили в землю, небо затягнулося важкими хмарами, ніби й природа сумувала разом з нами.Ім’я Дмитра Поліщука назавжди вписане в історію нашої громади. Його мужність та відданість залишаться прикладом для майбутніх поколінь. Він навіки в строю сердець, у наших спогадах та молитвах.Вічна пам’ять тобі, Герою. Нехай твоя відвага назавжди буде з нами. Слава Україні! 💙💛
Василь Затюряхін: його шлях завершився на полі бою, але пам'ять житиме вічноГлибока печаль огорнула Кам'янець-Подільську громаду. Війна забрала ще одного свого сина — Василя Затюряхіна. Його смерть — це біль, який відчуває кожен, і порожнеча, яку нічим не заповнити.Василь народився 7 вересня 1992 року. Він любив життя у всій його повноті — з простими радощами, мріями та планами. Мав сім’ю, з якою будував майбутнє. Коли ворог прийшов на нашу землю, Василь без вагань став на її захист. У штурмовому батальйоні «Шквал» він тримав зброю так, ніби вона була продовженням його руки. Він знав: його міцні плечі — це захист для тих, хто вдома.Василь віддав своє життя 24 лютого 2025 року, у день, коли ворог знову сипав смертю та намагався зламати нашу волю. Це сталося під Свердліковим, на окупованій землі, де кожен крок міг стати останнім. Там, де страх був би природним, він відчував лише любов до рідної країни. Пройшло сім місяців тривожного чекання, надії й болю для рідних і побратимів, перш ніж стало відомо про його долю. Лише зараз, 23 вересня, після ідентифікації за тестом ДНК, його тіло повертають додому, щоб громада змогла віддати останню шану Герою. Його серце билося не за себе, а за Україну. Його смерть — це тиша після вибуху, це зупинений подих дружини, сльози сім’ї та біль побратимів, які не встигли його врятувати.У день прощання місто затихло. Траурна хода пройшла вулицями, що пам’ятали його кроки. Люди мовчки плакали, торкаючись серцем до цієї втрати. Дзвони били, як удари болю, сурма розрізала повітря, а військовий салют став останнім акордом його життєвого шляху. Коли труну опустили в землю, здавалось, навіть осіннє небо схилилося, приймаючи його душу.Василь Затюряхін назавжди залишиться з нами — у спогадах, у серцях, у наших молитвах. Він став частиною землі, яку любив, і небес, за які віддав життя.Світла пам’ять тобі, Воїне.Ти залишаєшся з нами, навіть коли твої кроки стишилися назавжди. 💙💛
TGLIST.COM.UA
2024-07-14