17 жовтня. Доброго ранку. От вже й субота. Осінь все більше і більше наступає, день скорочується, ніч, відповідно, збільшується. Але все не так вже і сумно, бо погода тримається доволі тепла, все відносно і залежить від нашого сприйняття. А ми вчимося регулювати свій настрій на який може вплинути все: від грубої вечері перед самим сном до перегляду тривожних та страшних картинок протягом дня. Про постійні тривоги я вже мовчу, бо то і так зрозуміло.

Інколи настрій ніби псується сам собою. Але кожного разу, якщо це не пускати на самоплив, а одразу шукати причину, то окрім різних факторів повʼязаних з війною, зверніть увагу на те, що і коли ми їмо. Я зараз не про дієти, я про якість їжі, спосіб її приготування, подачу та сам стан, в якому ми її споживаємо.

Ми мало звертаємо на це увагу, взагалі вважається, що оці думки про їжу вони тільки розбещують і що їжа це наша слабкість, тож нема чого їй потакати. А це дуже важливий елемент нашого життя. І від того, чи є там клітковина, білок, жири буде залежить і наш настрій, наше самопочуття. А ще від того, наскільки це смачно і красиво. Але для цього треба повозитися: спочатку придумати, потім знайти в магазині саме таке, як придумали, потім приготувати і нарешті зʼїсти. Тож чотири в одному. Чотири рази ми можемо отримати задоволення від своїх думок, волі спритності, своїх вмінь та насолоди від їжі.

І якщо тут більш-менш зрозуміло, як насолодити наш шлунок і отримати від цього задоволення, то як ми живлемо або насолоджуємо свій мозок, для багатьох взагалі не питання. І це не тому, що його немає, а тому, що мало хто переймається.

Наша тяга до інформації, певних знань, новин - вона логічна, зрозуміла та є однією з умов нашого повноцінного життя. Але ж чому ми так нерозбірливі в тому, що наш мозок вживає? Від цього теж залежить і наш настрій, і наш стан, і наше самопочуття. Чому ми весь час намагаємося запхати в себе оцей інформаційний фастфуд, ще й інколи приготовлений з смердючих продуктів? Воно бʼє по нашій психіці сильніше ніж кувалдою, формує ще й хибне судження, налаштовує на негатив, псує настрій, викликає тривожність і гнобить здоровʼя.

Чому ми так мало читаємо поезії? Чому так не шануємо слово? Чому вважаємо, що здатність говорити і вміння донести свою думку це одне і теж.

В світі поступово йде якесь оболванення людей, зниження їх інтелектуальних можливостей, доведення до примітивного рівня спілкування. Наш мозок постійно не доїдає, тобто не отримує своєї клітковини, білків та жирів. І ми самі це робимо з собою.

Коли ви останній раз читали книжки, коли їх купували, коли тримали в руках? І це при тому, що ми доволі читаюча нація, ой, вибачте, певна частина її. Нам соромно витрачати на це час, а от десь в соцмережі відосики подивитися, на це часу вдосталь. Ну, фастфуд завжди скоріше знайти ніж щось приготувати особисте.

Звертайте увагу на свої слова, які ми говоримо постійно. Не вистачає, щоб висловитися так, щоб нас зрозуміли ? То ми одним матюком замінюємо десяток слів, бо так легше, простіше. І це, на жаль, поступово стає нормою.

Ми своєю рідною говоримо ніби іноземною: прості слова, прості речення, простий смисл. Отак і відбувається оболванення, термін, до речі, зафіксований в академічних словниках української мови саме в контексті грубого психологічного чи ідеологічного впливу. А словником коли останній раз користувалися? А доступ до них зараз у нас є щосекунди, треба просто взяти в руки телефон і забити в пошуковій стрічці: словник синонімів, наприклад. Відкриєте для себе стільки цікавого. Одразу настрій покращиться, бо мозок отримав щось смачненьке.

Цініть слово. Цініть думку. Цініть мову. Саме це ми сьогодні воюємо. І саме за це нас намагаються знищити. Сьогодні всі слова, які ми говоримо, Всесвіт бере до виконання. Тож шукайте правильні, точні слова, слова любові, слова кохання, слова добра, слова віри, моліться, просіть та даруйте радість спілкування один одному.

Допомагайте війську. І будьте щасливими.