3 липня. З новим ранком, друзі… в Києві день жалоби… нагадую про це, бо сьогодні пʼятниця, а це традиційно день розслабухи та веселощів. І вважаю, що нагадувати треба. І про хвилину мовчання також. Бо в Київ в середу вʼїжджала десь біля 9 години. На хвилину мовчання стала в нашому потоці я одна. Вийти з машини побоялася, бо мало того, що мені сигналили як шалені, то ще й обʼїзджали зовсім впритул. А це ж така дрібниця: просто зупинитися на 1 хвилину. Тож хоча б сьогодні ввечері утримайтеся від гучної музики та веселощів. Один день всього… треба бути гідним для самого себе і поважати себе. Вчора, в четвер, десь о четвертій ранку, як тільки почало розвиднюватися, між низкою вибухів, поки була тиша, я відчула, що зараз задихнуся. Тож закрила котів в кухні і відкрила балкон, щоб ковтнути оцієї ранішньої свіжості. І раптом я почула спів… спочатку не повірила, думала десь музика чи радіо, що теж було дивно, а тут спів…. Співали явно молоді дівчатка і так завзято, так красиво, так тоненько, а потім багатоголосо… і летіли ці звуки через темряву до перших променів сонця, яке тільки готувалося до свого світанку, і було це як символ того, що світло обовʼязково переможе темряву… а через хвилин 20 знову почалися вибухи. Але оцей спів, який я чула, він і досі бринить у мене в душі. Не знаю, чи були то ці самі молоді люди, які влаштовують зараз на Хрещатику біля Білого наливу свої гучні та недоречні вечірки, чи це якась інша молодь, яку я зустрічаю біля Консерваторії неподалік. Але цей спів був ще якимось сигналом-символом, що нам, людям, які мають певний життєвий досвід, які вже трохи пожили, нам важко зрозуміти, що думають підлітки, молодь, чи є в них сили та оптимізм мріяти про яскраве майбутнє, чи вірять вони в себе, в нас, в країну… нам важко це зрозуміти, тому ми і не думаємо, а варто було би. Я чітко знаю, що війна закінчиться, знаю ще з кінця лютого 2022, і закінчиться нашою перемогою. Бо ми вже перемогли. Бо не пішли на поклон, і не просто встояли, а дали відсіч і продовжуємо це робити і будемо, поки не добʼємося свого, щоб згинули наші воріженьки. Пишаюся кожним з вас, бо вчора ми зібрали більше 4 тис. на допомогу війську. Я дуже вдячна кожному. Я вдячна за вашу підтримку, за ваші коментарі, вони теж різні, найдивніші були з питаннями навіщо мені коти з собаками, відповідати на це вважаю безглуздо, бо ті, хто опікуються тваринами, відповідь знають, а в кого нікого немає, той і не зрозуміє, тільки сварку розведемо. Ми всі різні. І це неймовірно круто. Ми з різними думками, поглядами, вподобаннями. Але ми часто не бачимо куди йдемо, як виглядаємо, яке враження справляємо. Я проти того, щоби залежати від чужої думки, але я за те, щоб думати, що ми несемо в соціум. Тому так важливо розуміти, як ми поводимося з іншими людьми. Але око замилюється і ми перестаємо помічати свої недоліки. Тому дуже потрібні такі дні, як сьогодні, коли наше оточення працює як дзеркало і ми можемо через вчинки інших зрозуміти хто ми є насправді. Дивіться уважно, сьогодні ми зустрічаємо тих, хто допоможе нам розібратися хто ми є, а не ким себе уявляємо. Слухайте, що говорять люди, відчувайте своє оточення, придивляйтеся до їх вчинків. І це важливо, бо ми такі самі, як ті, кого ми зустрінемо сьогодні. І робіть висновки, бо на нас зараз дивиться весь світ, навіть ті, хто робить вигляд, що ми не існуємо. Це як читати пости і не лайкати. Допомагаймо війську, маймо спокійний тихий день і будьмо щасливими.🙊18 місячний день02 липня 22:52➡️23:08 03 липня. 🌕 в Водолії до 20:27, потім без курсу до 09:29 завтрашнього дня. Нові ідеї, революційне мислення, тяга до всього нового та прагнення незалежності - настрій дня. А на вечір не призначайте нічого доленосного.Символ: Дзеркало. Мавпа. Кристал.