🔘Lukenchuk TODAY!

Грін флег 🟩Постійно чую, з кожного третього рілза, про червоні 🚩 прапорці в людях, побачивши які, Вам треба, якщо не бігти 🏃‍♂️ то, принаймні задуматись, чи мати з такою людиною справи.Маю питання:Чому ніхто не говорить за прапорці зелені? 🤔Щось таке, після чого ти думаєш: да, це справді Людина. Хочу мати з такою справи.Маю для вас такий 🟩 і зараз розкажу за основний маркер, який для мене слугує проявом людяності номер один ☝️ Прояви тут такі:• Не агриться без діла на оточуючих, навіть коли вони туплять. Навіть коли поганий настрій• Дозволяє бути іншим бути поруч із собою «недосконалими»• Пропускає старого песика на дорозі• Посміхається рандомним дітям, які машуть з автобуса• Донатить без скріншотів• Не підганяє туплячу бабцю в черзі• Прибирає сміття, навіть якщо воно не його☝️Ніхто не побаче. ✌️Ніхто не оцінить. 🤟Ніякої вигоди.Це називається - широта емпатичного охоплення. Зазвичай люди схильні проявляти емпатію до тих, хто може відповісти взаємністю: але стара випадкова бабуся, дитина, бездомний пес - не віддячать, не запамʼятають твоє імя. Зверніть увагу, як людина веде себе із персоналом, як веде себе з тими, хто слабше.Бути емпатичним із сильними - просто.Бути добрим, коли на горизонті маячать оплески - просто.Бути теплим з тим, хто не має на тебе впливу, без всякої вигоди, коли ніхто не баче - круто.Побачите таку людину - забирайте Це то що треба 🫰

刃 Меч 🗡️木 Дерево 🌳霜 Іній ❄️Раз ми вже зупинились на японських думках і техніках, розкажу Вам одну з них, яка вже більше десяти років допомагає мені якісно відрефлексувати день і якісно зібрати в кулак ✊ думки 💭 Я поважаю японський підхід за прагматику, стислість і практичність, де на передній край ідеі поставлевлена ефективністьТак отВ кінці дня, відкрийте щоденник/нотатник і запишіть ✍️ 刃 Меч 🗡️Яка найважливіша дія/справа яку я зробив за сьогодні?Буває день доходить до середини, а ти собі задаєш питання: що я запишу у «меч»? А чи не фігньою я займаюсь?Це швидко наводить різкість і нагадує, що потрібно займатись дійсно важливими речима, не марнуючи час.木 Дерево 🌳Що нового я дізнався за сьгодні?Будь яке нове знання, ідея, сенс.Чи це теорія пасіонарних груп, чи важливу цитату, чи то столицю Гватемали.Не має значення що саме, головне що нове. Щоб нейрони у 🧠 забігали новими шляхами.霜 Іній ❄️Яка головна емоція, яку я відчув сьогодні?Зазвичай тут японці пишуть хоку, але я не настільки романтичний. Я просто описую свій стан, який червоною ниткою пройшов через цей день.Піднесення? Мотивація? Прилив енергії до звершень?Чи біль? Прокрастинація? Туга?Саме головне бути тут чесним із собою.По суті, всього три речі:Дія, думка, емоція.Головне записати ✍️ Ви будете здивовані, як така проста річ може принести стільки користі.Користуйтесь 🤝

Абсолютна чесність -це іноді просто раціоналізована агресія. Ця фраза належить не мені, її автор - Отто Кернберг (97-річний один із найавторитетніших психоаналітиків світу) і ця фраза може замінити Вам як сумніви щодо намірів людини, так і довгі суперечки, коли вас сують в бруд обличчям під виглядом благородної правди. Сенс фрази в тому, що б змовчати свою офігезно «важливу» думку про людину має сенс, якщо ви не готові підставити своє плече, після того, коли ваша правда-матка поранить її. Можливо, і Ви самі стикалися з ситуацією, коли людина каже вам щось «по-чесному» про Вас, або про ситуацію, в якій ви опинилися. І начебто людина хоче допомогти, але після цього ви не відчуваєте заявленої підтримки та допомоги, а лише якийсь незрозумілий післясмак.Все просто: це на своєму обличчі Ви відчули ляпас. Ляпас з аргументами, приправлений фразами: • я просто чесно все кажу як є• просто я тобі говорю правду• я правдорубАле це не чесність. Це черствість. Справжня людяна чесність - це не про «сказати правду», а про те, щоб залишитися поруч після того, як ця правда поранить.«Я скажу тобі правду, але я готовий бути поруч після того, що з тобою станеться. Я допоможу»Інакше це просто атака. Можливо непряма, можливо неусвідомлена, але все одно атака. Тому замість того, щоб бути «правдорубом», «борцем за справедливість», щоб до всіх доносити ваше безцінне оціночне судження, краще будьте добрішими до людей в першу чергу. А якщо не виходить бути добрішими, то хоча б іноді промовчіть. Подякував 🫰

Свобода від себеНайкращий дар, який Ви можете дати оточуючим Вас людей, це звільнити їх від себе.Я постійно нагадую собі дивтись на оточуючих не через призму своїх очікувань/відповідностей/системи цінностей, а, по можливості, просто бачити людиною такою, ким вона являється.Ми підсвідомо натягуємо на поведінку оточуючих свої власні сценарії: хтось повинен був нас зрозуміти, хтось мав допомоги, хтось мав не заважати, і тдМав, мав, мав..Баг сприйняття людей «через себе» зʼявляється у нас через те, що зазвичай ми взаємодіємо не з людною безпосередньо, а з її образом в нашій голові та очікуваннями на неї і її дії, які, людина, чомусь обовʼязково мала зробити.Саме тому ми безперервно намагаємося вписати її у свій внутрішній шаблон очікувань через призму: «а от так би зробив я»І, як наслідок, ми рідко сприймаємо інших обʼєктивно, а лише безперервно їх інтерпритуємо. Їх поведінку/думки/наміри.І ось план-факт очікувань не бʼється і починаються розчарування, роздратування та інші «роз». І, як наслідок, втрата близькості.А шо робить?Звільнити інших від своїх проєкцій, ярликів, вимог і роздутих ідеальних стандартів щоб нарешті, дозволити оточуючим бути самими-собою. Ви просто перестаєте вимагати, виправляти, виховувати і вираховувати-прораховувати наміри і думки інших.Це означає розпрощатись маніакальною тягою до бажання контролювати все і всіх довкола, по сценарію «а має бути так», дозволивши реальності просто бути.Колись класік Лесь Подеревлянський сказав легендарне:«Отьєбітесь от нас»Так ось, це сакральне отьє**тись породжує легкість у стосунках, а легкість народжує справжню близькість, тому що поруч із тобою людина (можливо) вперше може бути собою справжньою. Відсутність необхідності пінгувати всіх на відповідність свого «золотого стандарта очікувань» для підтвердження свого ж «я». - це і є свобода від себе.Напевно, саме в цей момент і зʼявляється справжня присутність, прийняття, кохання.

Їм просто пощастилоЧасто чую від людей під час обговорення успішних компаній, що їм просто пощастило опинитися на правильному ринку, в потрібний час у потрібній ніші.Я зовсім не виключаю і не применшую фактор удачі в бізнесі, проте, хочу нагадати, що для побудови великої компанії її засновникам потрібно протягом багатьох років (іноді десятиліть) приймати безліч правильних рішень і, по можливості, мало неправильних.І навіть якщо в якихось рішеннях їм щастить, то сотні разів поспіль пощастити не може. Для того щоб дожити до точки зростання під назвою «потрібний час і потрібне місце», попередньо їм вже довелося зробити не одну сотню правильних виборів.І заплатити бабками за всі свої рішення неправильні.Тому тейк що «10/20/30 років (потрібне підкреслити) назад були зовсім інші можливості, а не те що зараз» є універсальним для всіх, хто хоче трошки ниття з накидкою ярлика «просто пощастило» Можливості є завжди, але очевидні вони тільки із дня сьогоднішнього, коли всі уже знають коли потрібно було купувати акції Nvidia, а коли шортити Біткоїн, коли відкривати міл-тек компанію, а коли зупинитись із завозом американських бітків з копарда.Коли можливсті вже кимось реалізовані - всім вони здаються очевидними. А ось побачити їх у сьогоденні, відрізнити від галюцинацій, ризикнути і почати діяти - на це наважуються одиниці.І так, через 10/20/30 років про цих «безумців» хтось скаже, що вони просто опинилися в потрібний час і в потрібному місці.

Чому твій внутрішній стан тебе найобує обманює☝️ Популярна психологія вчить нас, сучасних людей, безкінечно прислухатися до так званого «внутрішнього стану» і, як наслідок, постійно пінгувати себе на предмет наявності або відсутності «ресурсу».А життя дорослої людини - це безкінечний коктейль зі стресняка, обов’язків, обіцянок, відповідальності та робочого геморою до колін з мультиплікатором на амбіції, нереалізований потенціал і лютим бажанням забезпечити своє життя та близьких.✌️ Тому безкінечно радий за всіх інстаграм-дів, життя яких нагадує видачу Пінтереста по запиту «олд маней», які можуть своєчасно прикладати до свого «внутрішнього стану», як подорожник, спа-дні, ретріти, медитації, обкладинки романів на лазурних пляжах і походи до психолога за графіком.В той же час люди, наслухавшись-начитавшись історій про «внутрішні стани», плюсують собі ще одну компульсивно-депресивну настройку і шукають з мікроскопом 🔬 той самий ресурс, якого зазвичай просто немає.🤟 І от, ресурсу немає, а бажання вилізти комусь на ручки - дуже навіть є, плюс є обов’язки /потреби/амбіції.ТомуРесурс важливий, але дуже рідко доступний у канві життя дорослої / зайнятої / потрібної людини.Шо робить?Даю сформульовану (для себе) відповідь:Замість того щоб безкінечно самодіагностувати свої «внутрішні стани», набагато важливіша навичка - діяти за відсутності ресурсу, а не постійно чекати, поки він відновиться.Бо мій внутрішній стан показує, що я хочу не на роботу/тренування/переговори/крижану ванну, а, як мінімум, у паб, і не ось це ось усе.У такі моменти я завжди нагадую собі, що я не батарейка, яка розряджена 🪫 або заряджена 🔋, а генератор, який виробляє енергію для себе й інших ⚡️.Насамкінець: стійкість = не коли тобі завжди добре, а коли ти вмієш витримувати й діяти, навіть коли тобі погано.

​​Цьому можна тільки навчитися!В дитинстві я мріяв вміти бити вертушку. Ну в сенсі як Чак Норіс в кожному фільмі 😎І щоразу, коли наш тренер по 🥋 показував нам як бʼє ушира маваші гері, я горів думкою, що колись зможу бити так само.Одного разу я залишився після тренування, і дочекався коли всі підуть, щоб запитати у свого сансея чи він зможе мене цьому навчити.- Сансей, а Ви можете мене навчити так само бити ушира?Павло Дарійович відповів тоді геніальною фразою. - Цього не можна навчити. Цьому можна тільки навчитися. Я на все життя запам'ятав ці слова.Хороший вчитель може передати знання, підтримувати мотивацію і бути прикладом. Але він не може навчити і вже тим більше дати гарантію, що зробить нас чемпіонами.Дуже часто ми викидаємо подекуди неймовірні гроші за тренінги/семінари/навчання, в надії що ці мега викладачі-коучі якимось чином все зроблять все за нас, змінять нас, ну, а як.. ми ж забашляли 🤷🏻‍♂️Без сумніву вчитися краще у кращих і у тих, на кого ми хочемо бути схожими!Але все в кінцевому рахунку, все залежить лише від нас, тому хочу наголосити на одиному із ключових скілів всього вашого життя: постійно вчитися вчитись.Нижче залишаю книгу на цю тему, яка змінила мене.Гарних вихідних 🙌

Головний рудимент нетворкінгуКожен раз, коли попадаю на нетворкінг-зустрічі, то щиро дивуюся чому люди досі активно намагаються всучити паперову візитку або просять мою. У мене їх просто немає 🤷🏻‍♂️Найчастіше зовсім в холодну: "Ми займаємося аутсорс-тим-то, а в нас юридична фірма, а в нас маркетингова агенція - ось візьміть візитку". Для мене це як спам, тому "холодні" паперові візитівки не беру і чесно зізнаюся, що одразу викидаю, щоб не плодити макулатуру.А собі востаннє замовляв їх років 8-10 тому, ось на фото: пластикові, ще рос. мовою , тоді це чомусь здавалось звичайною справою: ну нетворкінги ж в столиці, там так прийнято 🤦🏻‍♂️Скажу так, існує лише один спосіб зацікавити людину - бути для неї в чомусь цінним. Тоді ваш везаві сам запропонує і контактами обмінятися, і запише сам, і діалог продовжите в іншому форматі і тд. Але для цього потрібно цікавитись людиною, дізнатись запит і продумати як зацікавити, іншими словами докласти якихось зусиль. А це складно. Простіше спамити всіх підряд паперовим непотребом, який доєднається до іншої стопки мукулатурки, під назвою: «можливо одного дня»Бережіть ліс 🌳, до біса візитівки 🫶

Я все ще вчуся відпочиватиКолись давно ввів для себе, що неділя день без костюму👨🏻‍💼, неділя - день відпочинку. Це мало б означати ніякої роботи. Але у мене не виходить, точніше виходить не дуже. Чомусь особливо по неділях тягне спланувати тижень/розібрати якусь таблицю або зустрітись з кимось по справам.Я розумію що буваю людиною, яка не вміє відключитись і відпочивати повністю, якось так працює мозок 🧠 Парадокс, але коли ти розумієш, що сьогодні можеш відпочивати і нічого не робити - навпаки, в цей день хочеться щось підробити. Це дуже дивно, але це так.Рівно як буває в робочу пʼятницю, коли хочеться зранку збирати щавель з тебетськими монахами, а не от це ось все.Коротше, думка така: іноді коли я насильно змушую себе працювати - працювати не хочеться. Коли я змушую себе відпочити - працювати дуже хочеться. І часом неділя перевершує будні за продуктивністю роботи.Такі ось дивні справи. Тому я постараюся сьогодні відпочити, і просто збирати енергію і сили на новий тиждень. Неділя - накопичувальний день і продуктивний понеділок починається з неділі.Келих іспанського за Вас, і дякую що читаєте 🙃

​​Не те чим здаєтьсяСьогодні говорили з друзями про те, чи здатен е-сом-онлайн повністю видавити офлайн рітейл з ринку.Розкажу свою думку в кінці, а поки розкажу історію.Давним давно компанія Pillsbury придумала суміш для швидкого приготування тортів. Замість змішування різних інгредієнтів потрібно було просто додати води. (Нє-нє, Юпі це інша тема, старці)Процес приготування прискорився і спростився, а продукт - провалився на ринку. Виявилося, що торти були потрібні не для поїсти, а щоб висловити любов. Більше спільної праці - більше любові. Тоді компанія прибрала яєчну суміш із суміші готової (не придумав як забрати тавтологію, сорі) і тепер яйця 🥚 🥚доводилося додавати власноруч. Результат: продажі пішли вгору. Підсумок такий: Не те що здається продуктом/сервісом/послугою задовілняє потребу «в лоб».• в Старбакс люди ходять не тільки/не стільки щоб випити кави, а щоб попрацювати «в офісі» за лептопом• в ресторан ходять не тільки/не стільки щоб поїсти, а щоб відвести на побачення, соціалізуватись чи побути зі своїми• в Нідерландах за два місяця роботи закрився чисто жіночий нічний клуб, бо виявилось, що жінки лиш казали, що хочуть потанцювати. А насправді всі хотіли знайомств.• купують люксові речі люди не не тільки/не стільки щоб бачити час, або покласти речі в сумку, а щоб відчути себе кращими ніж вони єІ саме тому, на мою думку послідовність ітерацій: похід -> примірка -> покупка -> світлинка в інстаграм не стільки про утилітарний одяг, скільки про дофамін і задоволення від покупки.Висновок можна робити тут не один, але наскрізна думка проста - часто бізнес, який ми робимо не завжди є напряму тим, чим здається.