Поки в українських правих залишаються дві фундаментальні проблеми - "підори та аборти", в моєму правому світі насправді актуальні проблеми залишились в площині фронту, життя та здоров'я військовослужбовців. 1) заруби з МОУ з приводу прав бойових медиків - людей, на чиї плечі лягає чи не найбільший груз тактичної медицини2) логістичні ланцюги постачання крові на фронт 3) в Україні просто взяли і закінчились всі холодильники, які нам необхідні для трансфузії на крові4) на плечі лягає дизайн дослідження з мультирезистетності бактерій в військових шпиталях5) складнощі з ввезенням тепловізійних дронів6) нестача броньованих касеваків 7) банальна відсутність судинних хірургів та анастезіологів, які все ще хочуть мобілізуватись8) відмова командування медичних сил йти на будь-яку співпрацю Хоча звісно я, як і всі, сумую за томним прочитанням нового томіка Еволи, сотим переглядом чогось з німецького експрессіонізму та "да смерть" у всіх її проявленнях. Але зараз тупо немає з ким себе асоціювати в так званому правому двіжі. Євген Карась дуже хоче допомогти, коли треба дати бухим цивілам пізди, але кудись все ділися відразу під час адвокації реально важливих справ. Хуєю, єй богу, всіх поплавило.