​Ну чому?Чому я дізнаюся про гарне українське кіно випадково, а не з потужної промокампанії? Чому наші кіномитці вважають, що їхні твори не потребують реклами, а український глядач має патріотичним чуттям про все дізнаватися? Вже бо доведено добротною "Мавкою", контроверсійним "Захаром Беркутом" та, навіть, безвартісними комедіями із відвертим несмаком, що реклама діє, і якщо ви хочете ,аби вашу роботу побачили необхідно пропрацьовувати комунікаційну стратегію і рекламну кампанію....Ну тепер про хороше!❗️Подивився неймовірне кіно.❗️Наше. Українське.Сьогодні в рубриці #рекомендації_Лукаша фільм "ПАМФІР".Вчергове нагадаю, що я не кінокритик і тут я ділюся своїми враженнями, а не пишу повновісні рецензії. Ці поради можливо стануть комусь в нагоді (я таких знаю, а тому це мене мотивує оприлюднювати власні рефлексії)Отже "Памфір" - це неймовірне кіно! Тому що режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук ("Памфір - тріумфальний дебют повного метра для нього) разом зі своєю команду розповіли нам притчу майстерно закомуфлювавши її під сімейну драму на тлі "тєнжкого" побуту нашого західного прикордоння.Це притча про любов, про стосунки з Богом, про стосунки з ближнім, про ціну, що ми маємо платити за все, навіть за наші благородні пориви і прагнення. Ох, як це нам сьогодні зрозуміло...Фільм про прикордоння і знятий на межі драматичного і поетичного кіно. Можливо в цьому трохи бароковому поєднанні і є запорука успіху стрічки. Бо найбільшого успіху наше кіно та й загалом мистецтво досягало саме в цих координатах. Сама ж сюжетна історія проста, але напружена, з певною кількістю неочікуваних ходів. При цьому напруження дотримується за рахунок саме драматичних інструментів, а не екшну чи спецефектів.Це дуже красиве кіно. І справа не тільки в фоновій репрезентації народного свята Маланки (направду дуже цікавого і смачноколоритного). Краса в детальній розробці всього: персонажів, кадру, локацій, масовки, мови тощо.Про мову всі говорять окремо, я не виключення! Шикарний і органічно вплетений в акторську гру гуцульський діалект - то окрема смакота та колорит цього кіна. Втім, воно не стає самоціллю і самоцінністю, що дуже важливо, бо притча про нас всіх: і західняків, і східняків і загалом людей.От де зовсім не картонні персонажі (а ми часто нині критикуємо кіно й серіали саме за це), так це в цій стрічці. Це також наслідок докладної і дуже скрупульозної роботи. Вони всі складні, і по-макдонівськи просякнуті любовью до них творців фільму.І тут місце де потрібно відмітити акторський склад. Неймовірно органічні (так-так для нашого кіно це досі не даність, а привід для похвали) і емпатичні актори.Переживав за них, ніби вони мої родичі з Букавини.Зрештою, дуже рекомендую. Моя оцінка 9/10, що ставить цю стрічку до одних з найулюбленіших !!!Йдіть і дивіться терміново, аби встигнули. Бо український прокат для свої фільмів на жаль річ дуже швидкоплинна.У Харкові стрічку показують на трьох екранах. Щодня є по два (Господи, ну чому лишень по два) сеанси в Нікольському Мультиплексі, та Планеті Кіно, що у Французькому бульварі. І ще один денний сеанс в кінотеатрі Filmax у Класі на Холодній горі.