Як гриль вимагає більше зусиль, Та смакОм подякує нівроку -Так у польоті зранених крил Скалічена Країна йде додому, у Європу. Нікому цю оскому в ситім Відні Аж ніяк не зрозуміти. Тільки нам самим у цьому світі, бідним,Видно десь далеко світло. Хоч греки дали віру нам далеку,Єврокомісія дала кредити,Та місія у них - не зрозуміти,Не відчути, не спасти,А просто записати звіти в теку(І десь в тих звітах мертвий ти). Поляки сваряться за символи і знаки,Словаки нащось стали посіпаки,Угорці дякують Москві за розстріл В Будапешті. А решта?.. А де решта?.. Тим більше білоруси не прибрали постіль:Зґвалтована літвінка розставляє ноги Перед огидним окупантом краснозвьоздним,І тільки потім запитає в Бога:А за… за що мені ці сльози? Хіба мені цих сліз не вдосталь?.. А потім глянула, небога,На ту свою криваву постіль. Увечері Туреччина знаходила можливість Ще тут трохи заробити з всіх боків,Забула, що тут діти сиві,І московити теж їм вороги. Румунія щось підозріло добра. Чи на довго? З всіх правил винятки існують - Правило одвічне, як дорога,Згадати б Бога всує,Але ні до чого. Це я до чого? Банальна відповідь Проста, як двері:Своє робити, один одного триматись:Тоді все буде: люди, син і мати,І пам’ятник Бандері, Й навчені солдати,Гарні хати В тебе й в мЕне… Нема вже правда діда,Але йому б сподобалась страшенно:Істерика від заздрості сусіда. Ой, я забув, пробачте, за Молдову, Отож прийдеться віршик цей писати знову. #лозпоезії