Олександр Мерзликін віддав життя за рідний дім і землюСвій останній бій Олександр прийняв 17 вересня 2025 року біля населеного пункту Зарічне Краматорського району Донецької області. Вірний військовій присязі, мужньо виконав свій обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність.У березні 2025 року він був призваний на військову службу Київським РТЦК та СП Харківської області. Служив старшим стрільцем-оператором безпілотних літальних апаратів 1 піхотного відділення 1 піхотного взводу 1 піхотної роти піхотного батальйону військової частини А4862.Життя Мерзликіна Олександра Олександровича обірвалося надто рано, але пам’ять про нього житиме як про воїна, що до останнього залишався вірним Україні. Олександр народився 28 серпня 1994 року в місті Лозова Харківської області.У 2001 році пішов до 1 класу Лозівського ліцею №1. Після 3 класу родина переїхала до селища Панютине (нині – Лиманівка), де він продовжив навчання у Панютинській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №1.У 2010 році вступив до Панютинського професійно-технічного училища №56, де здобув професію тракториста-машиніста та водія автомобіля категорії «С». У подальшому працював різноробочим.Він був людиною з характером: умів відстоювати власну думку, не боявся бути відвертим. Його слово завжди мало вагу, адже було щирим і важливим. Олександр не сприймав неправди, залишався принциповим і чесним у стосунках із людьми.Він не просто виконував військовий обов’язок — він захищав найдорожче: свою родину, свій дім, свою землю. 14 вересня 2025 року у телефонній розмові з матір’ю сказав їй головні слова: «все буде добре, бо він захищає її». Навіть перебуваючи на фронті, Олександр прагнув заспокоїти маму, адже його серце було сповнене любов’ю та турботою.Його серце зупинилося на полі бою, але пам'ять про Олександра житиме у серцях рідних, побратимів та всіх, хто його знав. Відданість і любов до рідної землі навіки закарбували його ім’я серед тих, хто боронив Україну.Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.Джерело: LozovaNews