LozovaNews | Чорне крило війни знову принесло страшну звістку до нашого краю. Захищ...

Чорне крило війни знову принесло страшну звістку до нашого краю. Захищаючи свободу, суверенітет та територіальну цілісність України, під час виконання бойового завдання загинув наш земляк, відданий син своєї Батьківщини, мужній воїн та прекрасна людина - Мельник Віктор Дмитрович. Віктор Дмитрович народився 04 травня 1971 року в селі Перемога Лозівського району. Тут минуло його дитинство, тут він ходив до Переможанської школи. Змалечку хлопець мав особливу пристрасть до техніки — спочатку з цікавістю спостерігав за автотранспортом, а згодом навчився вправно його ремонтувати. Кожну вільну хвилину Віктор намагався провести на березі річки, захоплюючись риболовлею.Своє покликання він перетворив на професію: вступив до Панютинського ПТУ-56, де здобув фах водія, одночасно працюючи в КСП ім. Калініна. Звідти був призваний на строкову військову службу. Після армії деякий час мешкав у місті Дніпро, де створив власну родину. Проте серце тягнулося до рідного краю, і згодом родина повернулася на Лозівщину.У 90-х роках Віктора Дмитровича як перспективного молодого спеціаліста запросили на роботу водієм до КСП ім. Жовтень. Останні роки життя разом із сім'єю він проживав у селі Полтавське.Коли ворог прийшов руйнувати нашу землю, Віктор Дмитрович без вагань став до лав Збройних Сил України. За віддану службу та мужність у 2025 році був нагороджений медаллю «Ветеран війни».Старший солдат Мельник Віктор Дмитрович служив водієм-електриком відділення управління командира батареї реактивної артилерійської батареї військової частини А0501.14 квітня 2026 року, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України, його життя обірвалося поблизу населеного пункту Романки Синельниківського району Дніпропетровської області. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своєму народові.Невимовний біль розриває серця тих, хто знав Віктора. У Героя залишилися двоє дітей, дружина, мати та сестра. Він був чудовим батьком, люблячим чоловіком, турботливим сином та надійним братом.Лозівська громада висловлює найщиріші слова співчуття родині загиблого. Низько схиляємо голови у глибокій скорботі разом із вами. Жодні слова не розрадять це величезне горе, але пам'ять про подвиг Віктора Дмитровича назавжди вписана в історію нашої громади.