LozovaNews | Лозівська громада схиляє голови у глибокій скорботі, вшановуючи пам'ят...

Лозівська громада схиляє голови у глибокій скорботі, вшановуючи пам'ять свого земляка, мужнього захисника та вірного сина України — головного сержанта Бондаренка Олексія Сергійовича.Олексій народився 4 травня 1990 року в місті Лозова. Його життєвий шлях із самого малечку був взірцем людяності. Навчаючись у Лозівському ліцеї № 4, він став справжньою опорою та лідером для свого класу. Веселий, позитивний, щирий та добрий юнак завжди першим приходив на допомогу тим, хто цього потребував. Ця готовність підставити плече стала його головною життєвою рисою.Здобувши вищу освіту за спеціальністю інженера-технолога в Харківському державному університеті харчування та торгівлі, Олексій розпочав свій трудовий шлях. Працював охоронцем у супермаркеті «Сільпо», а згодом — на Лозівському ковальсько-механічному заводі.Свій свідомий вибір на користь захисту Батьківщини Олексій зробив ще у 2012 році, склавши присягу на вірність українському народові під час строкової служби. А вже у 2016 році він пов'язав своє життя з військовою справою професійно, підписавши контракт із військовою частиною 3024 Національної гвардії України.Попри суворі будні військової служби, Олексій залишався неймовірно теплою та турботливою людиною: турботливим сином — завжди знаходив час і сили допомагати батькам на землі; люблячим чоловіком — кожну вільну хвилину прагнув провести зі своєю коханою дружиною, оберігаючи їхнє родинне щастя.7 лютого 2025 року головний сержант Олексій Бондаренко вирушив на одну з найважчих ділянок фронту — Донецький напрямок. Обіймаючи посаду головного сержанта 2-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону в/ч 3024 НГУ, він до останнього подиху залишався вірним присязі, своїм побратимам та своїй країні.30 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Єлизаветівка Покровського району Донецької області, життя відважного воїна обірвалося. Олексій загинув, захищаючи наше право на життя та свободу.У Героя залишилися дружина, батьки та брат. Немає слів, які могли б загоїти цю страшну рану в серцях рідних, але пам'ять про його подвиг житиме вічно.Він був лідером у житті й залишився Героєм у пам'яті. Його усмішка, доброта та мужність назавжди вписані в історію нашої громади та всієї України.Спочивай з миром, Олексію. Світла та вічна пам'ять Герою! Герої не вмирають!