З глибоким болем і невимовним смутком Лозівська громада прощається з Сергієм Приходьком Сергій Олександрович Приходько назавжди залишиться в нашій пам’яті як людина честі, доброї душі та незламної волі. За наш спокій і вільне майбутнє воїн віддав найдорожче — власне життя.Сергій народився 4 листопада 1983 року в селищі Панютине на Харківщині. Навчався у Царедарівській школі, згодом опанував професію кухаря-кондитера у Панютинському ПТУ №56. Проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України, а в мирний час працював на залізниці та Панютинському вагоноремонтному заводі.З початком повномасштабного вторгнення рф Сергій Олександрович без вагань став на захист рідної землі. Службу проходив у складі військової частини А4104 на посаді гранатометника взводу охорони. За самовідданість та хоробрість у 2022 році був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», 2025 році — медаллю Міністерства оборони України «Залізний Хрест».19 березня 2026 року під час запеклого бою за Україну солдат Сергій Приходько отримав поранення, несумісні з життям. Він залишився до останнього подиху вірним військовій присязі та українському народові.У Сергія залишилися дружина, мати та брати. Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким загиблого воїна. Його подвиг назавжди вписаний в історію нашої Перемоги.Спочивай з миром, герою. Слава Україні!