Яна про Літературу 🫡 | На українському книжковому ринку повно новинок. Погляньмо на деякі з н...

На українському книжковому ринку повно новинок. Погляньмо на деякі з них, які мене зацікавили і довідаємось більше. 📍«Гітлер, Сталін, мама й тато. Як ми родиною дивом вижили», Даніель Франкенштейн. Це мемуари британського письменника, батьки якого — Міріям і Людвік — ледве вижили під тиском репресій нацизму й сталінізму відповідно. Та оповідь охоплює значно більше історії сімейства Франкенштейна, сягаючи аж третього коліна. Автор не просто фіксує спогади, а розставляє важливі ідеологічні акценти про вплив неосмисленого минулого сталінізму на сучасну росію (і всі країни поруч), безсилість інтелектуалізму супроти великих тоталітарних машин і тенденцію популярності правих сил. Написанням мемуарів Франкенштейн прагнув не тільки закарбувати історію сімейства, а й нагадати світові — наслідки відмови від ліберально-демократичних норм неодмінно будуть фатальними. 📍«Убивця лісу», Прімі Мохамед. Атмосферне фентезі, героїня якого мусить рятувати тих, кому, можливо б, з більшим бажанням бажала загибелі. Крізь витворену моральну дилему письменниця міркує про втрату, спадок і провину. Натхненням для цієї книжки став сон, у якому невідомий голос озвучив питання: «Чи відповідають діти за гріхи батька?» Прімі вважає, що з книжки вийшов би захопливий короткометражний фільм з покадровою і дивною анімацією. У своїх історіях письменниця прагне створювати переконливе репресивне суспільство й героя у центрі сюжету, якому вигаданий світ не гарантує перемоги. 📍«Пʼята Фігура», Робертсон Девіс. Історія про постать, що небажано отримала надзвичайно важливу роль у житті інших. Ця драма охоплює понад сорок років, лунає від першої особи та простягається землями Європи XX століття. Текст канадського класика є дещо автобіографічним, однак не в банально-буквальному сенсі. Лист-сповідь знайомить з Данстаном Рамзі, який, оминувши сніжок у дитинстві, запустив незворотній і сумний ланцюжок подій. Книга є початком трилогії.Останнім часом новинки на ринку дійсно радують. Приємно, що звертаємо увагу не лише на «мейнстрим», а й доповнюємо, наприклад, канон класики перекладами. Бо в літературному процесі прогалина у знанні позачасових текстів неодмінно відлунює згодом.