Яна про Літературу 🫡 | Другий том «Сестер Річинських» залишив мене із сумною думкою про те, щ...

🥲 Другий том «Сестер Річинських» залишив мене із сумною думкою про те, що все на світі вирішують гроші. ✍️ Вочевидь, у цій частині становище сімейства українського греко-католицького священика, який пішов у засвіти, зовсім не прихопивши боргів і банкрутства з собою, погіршується. Адже намагатися зберегти втрачений порядок життя повторенням звичних ритуалів — це даремна справа, у якій сестер поступово спіткає невдача. 📍Чомусь тон другого тому із самого початку видався кардинально інакшим: більш похмурим і драматичним. Сцена розмови між Катериною і Безбородьком шалено вразила. Я просто сиділа, відкривши рота від відвертості, з якою сестра Річинська винесла вирок усім мріям свого нареченого про життя без бідності. Після своїх суворих слів вона легко повертається до амплуа вихованої панянки, поправляючи простирадло для коханого і покидаючи його з усіма думками. 😣 Цей повний азарту й напруги дух початку швидко згубився поміж історіями 12 друзів-комуністів Бронка та їхніми роздумами про все на світі. Знаю, ця пожертва була зроблена заради прижиттєвої публікації — за таке ми, вочевидь, не маємо права судити. Що можна оцінити? Побудову сюжету про інших сестер, адже дивовижним чином історії майже всіх Річинських Вільде виписує ніби поспіхом, забуваючи про деяких героїнь чи не на половину книжки. 📌 По-перше, що взагалі сталося з лінією Нелі? Та травматична подія у її житті в першому томі не отримала гідного психологічного розкриття, а в другому опинилась взагалі поза фокусом Ірини Вільде. Доля Нелі швидко закручується, адже з незнайомцем-націоналістом сталося кохання з першого погляду. Тому, напевно, героїня взагалі не згадує зґвалтування. Є справи значно важливіші: поїхати в село до родини свого хлопця мрії, прочитати його щоденник, у якому згадується інша дівчина та піти шукати її на ринку. Крім цього, Неля просто не існує приблизно на понад 200 сторінках роману. 🤔 По-друге, чому про вагітність Катерини ми дізнаємося з одного рядка, в якому йдеться вже про передчасні пологи? По-третє, лінія Слави і Мажарина втиснута в останні сторінки. Вона, звісно, підкорила моє серце, але час з нею пролетів шалено стрімко. 📍У розмовах про «Сестер Річинських» я часто чую дорікання винятково на адресу радянської пропаганди та її впливу на текст. Втім, після другого тому роблю висновок, що для себе вбачаю і деякі суттєві вади у тому, як будує розповідь сама Ірина Вільде. Фінал читатиму, бо за долю панночок переживаю. Дуже.