Схил був крутий, крига блищала під ранковим сонцем. Льодоступи, чи як їх тут називають - кішки, хрустіли по насту, а вітер рвався в капюшони🏔- Бруну, тримай натяг! Не давай слабини!- Тримаю! Заклади френд у щілину ліворуч!Уго обережно зняв льодоруб з перил, переставив його вище і вбив у фірн. Метал глухо дзенькнув.- Тут лід м’який, страхувальна точка ненадійна.- Тоді крути льодобур! Глибше, до різьби!Бруну завис на самостраховці, перевіряючи вузол вісімку на системі🇵🇹- Є! Бур сидить! Ставай у кішки чітко, не ковзай!- Прийняв. Подавай мотузку!Мотузка повільно пішла крізь страхувальний пристрій.- Страхую! Лізь!Уго зробив крок, ще один - кішки врізались у схил🧗‍♂️Вони рухались зв’язкою: крок - удар - бур - страховка. Неймовірна синхронність. Я турбувався, що без Ерлінга та Флоріана буде складно, але ці двоє неймовірні! Наблюдати за їх роботою - це як слухати симфонію. Вівальді! Точно! Пори року - Зима. Ідеальний саундтрек.Хвилин за 40 цей дует дістався невеликої льодової полиці.- Стаю на станцію! - Крикнув Уго🇫🇷Два льодобури, репшнур, центральний карабін - усе зібрано швидко й чітко.- Станція готова! Надійно!Бруну підтягується до Уго, перевіряє вузли, дивиться вниз на команду.- Шлях пробитий! Бури тримають!- Можна лізти! Працюємо по перилах!Знизу у відповідь:- Прийняли🗣Перший із групи прищіпає жумар до мотузки.- Підйом!Кішки врізаються в лід, жумар клацає вгору по перилах.Один за одним члени команди починають рух. Спочатку Вірджил, за ним Данго, Ігорь та решта.А нагорі двоє вже дивляться вище - на наступний відрізок схилу.- Готовий?- Погнали далі❄️