Літературний Тигр | Королева у білому пальті Токарчук дуже бісяча. Безумовно, вона є літер...

Королева у білому пальті Токарчук дуже бісяча. Безумовно, вона є літераторкою неймовірного рівня. Безумовно, вона одна із небагатьох медійних птахів-гамаюнів, що говорять про занепад польської демократії та темне минуле Польщі (й про аналогічні проблеми Західної Європи). Проте, це не відміняє того факту, що до Токарчук доволі легко пройнятись антипатією. Токарчук — саме той друг-веган, який усім говорить, що він веган. «Люди майбутнього будуть дивитись на нас, як на дикунів», «У майбутньому нам буде стидно, що колись ми їли м'ясо». І це ж не тільки про веганство. Топлячи за демократію, вона абсолютно відмовляється від діалогу із ідеологічними та політичними супротивниками. Живучі у своїй теплій ванній із бульбашками, вона не хоче сприймати польське суспільство таким, яким воно є і завжди було — переважно консервативним та євроскептичним. Пані Ольга говорить про силу літератури, яка може змінювати історію, долі цілих народів, але, фактично, пише та промовляє лише для своєї авдиторії, не думаючи збавляти у радикальності. (Не те, щоб праві сильно хотіли її слухати, але ж й вона не виказує жодного бажання). Токарчук — ретроградна. Із її висловлювань (Нобелівська промова — чудовий приклад) легко зловити враження, що вона не зовсім відстрілює, що таке Інтернет та як працює сучасний інформаційний світ. Вона відверто боїться технологій, вважаючи таку позицію органічним продовженням своєї еко-повєсткі. М'яко кажучи, важко говорити щось про сучасну політику, майбутнє демократії та соціальні процеси, якщо ти сприймаєш інтернет, як «потворну какофонію звуків». До речі, вона має власний акаунт у Твіттері, але постійно банить коментаторів, які мають претензію на критику (будь-яку). Токарчук завжди спілкується зверхньо, у цьому вона нагадує Забужко. Для неї будь-який співбесідник без значного статусу — падаван, до якого можна і треба звертатись ледь не із жалістю у голосі. Це певний образ, персона, яка далеко не всім припадає до душі (особливо чоловікам людям із великим его).Цей снобізм розповсюджується й на окремі висловлювання/стиль мовлення. Складні, абсолютно нерелевантні синоніми у кожному діалозі. Відсилання до маловідомих культурних явищ/історичний фактів (не раз її ловили на тому, що ці посилання — фанаберія, яка не має нічого спільного із реальністю. Токарчук губиться у матеріалі, яким оперує). Це робиться, знову ж таки, заради підкріплення образу «мудрої тітоньки Сови» (в який вона, можливо, щиро вірить). Купа випадів на популярну культуру (яка, звісно, вторинна на фоні класики!!!) й інші атрибути, які як вериги сковують пані Ольгу, віддаляючи її від "мирського" та звичайних людей. Зрозуміло, що все це абсолютно суб'єктивні речі, велика кількість з яких навпаки приваблюють людей та відгукаються у їх власних наборах цінностей. Хоча в Інтернеті є купа відео/статей про вищезгадані ґанджі Токарчук, але є велика різниця між антипатією й ненавистю до людини.Уявіть, які привілеї у поляків, що читачі можуть перебирати літературними геніями й відкрито критикувати їх/говорити, що вони їх бісять через суб'єктивні дрібниці. Ось, що означає тривалий час мати власну державність й бути під окупацією совєтів менше 40 років.