найдорожча звичка, яку я мала: «Я САМА»🫠

«я сама розберусь». «я сама зроблю». «простіше самій, ніж пояснювати»

знайомо?

я довго вважала, що це про силу. що просити про допомогу це слабкість. що якщо ти справжня професіоналка, то маєш тягнути все: клієнтів, контент, рекламу, гулянки з друзями, час з близькими і ще встигати розвиватись, займатись спортом і все інше

а потім я подивилась на це чесно і зрозуміла, що «я сама» коштувало мені дууууууууууууууже дорого:

часу. я робила задачі, які хтось інший зробив би за годину, а я сиділа над ними пів дня

грошей. поки я робила все сама, у мене не було ні сил, ні часу брати нові проєкти чи підняти чек

себе. бо коли ти все тримаєш на собі, на себе місця не залишається

найцікавіше, що за я сама часто ховається страх, що зроблять гірше, і що подумають, що ти не справляєшся. було страшно комусь довіритись

ось що допомогло мені почати відпускати:

1. порахуй, скільки коштує твоя година якщо ти витрачаєш 3 години на задачу, яку можна делегувати за 500 грн, а твоя година коштує більше, ти не економиш, ти втрачаєш

2. почни з малого не треба одразу наймати команду. віддай одну рутинну задачу: монтаж, дизайн, пошук ідей. подивись, що світ не завалився

3. дозволь робити не ідеально інша людина зробить по-своєму і це ок. 80% якості від помічниці краще, ніж 100% від тебе о другій ночі

4. проси допомогу і в житті, не тільки в роботі
сказати близьким «мені зараз важко, допоможи» це теж навичка і ї теж треба тренувати

сильна не та, хто все тягне сама, а та, хто вміє вибудувати життя так, щоб не довелось тягнути😌💓