Вчора провела заключну зустріч SALON в Києві на тему agency і видихнула, фух! :)

Поняла, що ставити зустрічі на кожен тиждень, це важко.. І максимум робити лише дві підряд, що і планую спробувати наприкінці листопада. А минулий тиждень у мене був взагалі щодня з зустрічами, бо то подія у Free Play, то письмові зустрічі у Substack спільноті..

Але я розумію, що мені ну екстра важливо, аби на тижні були дні без жодних подій і певних обов'язків перед іншими. Я так можу видихнути і навіть зробити набагато більше, бо не маю ніякого тиску і поспіху 🐢

Це, мабуть, і причина, чому мені важко працювалось на когось, десь на роботі чи проєкті. Сама думка, що хтось від мене щось очікує, має бачення, під яке я маю щось створити, і я розумію, що це буде оцінюватись..

🌞 Але навіть у блозі, коли замовляють рекламу, я зустрічаю це відчуття. Це все одно робота для когось. Та будь-що, що ви робите — для когось, адже це основна роботи — закривати чиїсь потреби.

Енівейс, до кінця тижня у мене нуль робочих зустрічей хехее! Буду працювати над дописами і текстами, та і за книжку поступово братись (у мене в понеділок онлайн-зустріч з редакторкою видавництва..

😋 просто розмова). То взагалі інша історія про те, як публічно ділишся планами, світ допомагає і підкидає тобі можливості для їх виконання 🪭️ ️️️️️