Я така рада, що записувала це, публікувала, документувала. Для мене найбільшим натхненням і підтримкою є власні тексти і пости, де я відкрито говорю, як я хочу. Я не боюсь "зглазу", мені не страшно не виконати те, що я собі напланувала і всі тепер про це знають (ви бачили історію з ютубом 😅). Моя позиція така, що я про це відкрито розповім і ця дія тільки зробить краще, бо про це дізнаються ті, хто може досягти мені бажаного навіть швидше (сто раз перевірено на практиці!). Для мене не існує результату не вдалось/не вийшло/провалилась, хоча, звісно, в якісь моменти на емоціях я могла так думати. Але ж суть в тому, що “вдалось” — це набір наших видуманих показників, які часом беруться нізвідки і в які ми намагаємось потім себе втиснути. Цей tunnel vision обмежує, бо за придуманими “як має бути” можна не помітити інших подарунків життя і прекрасних моментів, які прийшли незаплановано. Мені все вдалось, і більше з того, що було описано в тому пості, бо у моєму майндсеті не існує “не вдалось”. Навіть один зроблений крок до бажаного — це вже вдалось, кожна спроба і проявлення моєї сміливості — це вийшло. Так хочеться судити з фінального результату, але його не існує, бо у цьому світі все настільки пов’язане одне з одним, що неможливо відслідкувати, де початок, а де кінець. Жити з майдсетом, що мені все вдається, дуже добре. І він працює, я дуже раджу. Готую допис про бажання на 2026!

🌸