LILA | Сьогодні ділюсь з вами таким питанням на подумати:Where am I clinging ...

🐉 Сьогодні ділюсь з вами таким питанням на подумати:Where am I clinging to control when something actually wants to rest, decompose, or evolve? Де я тримаюсь за контроль, коли насправді цьому треба дати відпочинок/еволюціонувати?Правда в тому, що ніщо не може існувати вічно. Зміни — єдина константа, але іноді це так важко прийняти. Ми чіпляємось за щось стале і сподіваємось, що це зможе існувати у тому вигляді до кінця життя, і нам не потрібно буде більше хвилюватись. Життя повно циклів, і усвідомлення, як вони працюють, дає свободу. У момент, коли нема чого віддати, ти знаєш, що зараз не час, бо зараз тобі треба більше увібрати в себе. Раніше я писала про креативний цикл у своєму есе, і раджу усім його дослідити та намалювати так, як вам відчувається.Коли ми чіпляємося за контроль, ми боремося з природними циклами, які перемогти не можливо. Питання, яким я поділилась можна застосувати до різних сфер:- проєкти чи ідеї, які більше не служать як це було на початку, але ти не можеш їх відпустити або почати адаптувати.- стосунки, які вичерпали себе, але намагаєшся підтримувати.- власні ролі, які ти переріс, але за які досі тримаєшся.Після поїздки у мене був трохи ступор. Те, що вже існувало до того, мені було не актуальним. Але ж як так? Знову щось думати, створювати заново? Так! Знову. І в цьому є своя насолода.Задоволення від такого процесу змін можливе лише, якщо ти даєш собі час і не поспішаєш. Даєш ідеям визріти всередині себе, пропадаєш на певний час, даєш відпочинок собі — насправді ж, саме в цей період все формується і складається в одне ціле. Бо готова ідея, яка приходить в один момент в голову, це вже фінальна точка, вона вже сформувалась. Сформувалась якраз таки за той час, коли ти собі дав спокій нічого не форсувати і насильно не придумувати (це вийде не щиро, інші це відчують). Саме так я більше 10 днів взагалі ніяк не думала про роботу, нові ідеї, і не змушувала себе знайти рішення прямо в той момент.Життєві досвіди вносять зміни у нашу внутрішню систему і тому ми не можемо продовжувати робити те, що робили до того, і в цьому моменті варто визнати собі, що потрібно щось змінювати. Его важко відпустити контроль. Важко відійти від identity, яке воно побудувало задля своєї безпеки. Але свобода в тому, аби вміти це робити, побачити ілюзію, що ніби маєш бути чимось одним — тим, що можна визначити чи виміряти, і що це працюватиме назавжди.Мене дуже надихають люди, які змінюються. Чию подорож можна відслідкувати і побачити, скільки різних героїв вони програвали. Які далі продовжують себе досліджувати і чесно показують це іншим ♥️Якщо комусь варто почути, то так, ти можеш змінюватись і створити себе з нуля прямо зараз. Де ти тримаєшся за контроль і картинку, яку сам створив, хоча насправді це вже давно потребує змін?