Navíщo | Знаходжу іноді якісь старі замітки, ось накрила щось дуже давнє)Вона м...

Знаходжу іноді якісь старі замітки, ось накрила щось дуже давнє)Вона могла б жити на Монмартрі.Або, можливо, на Мангеттені.Сама.У маленькій студії з вікнами в підлогу, на останньому поверсі.З виходом на бляшаний дах — курити і думати.Її життя — ніч.Її кайф — заходи і зорі.Ранок?Ранок пропускаємо.Перша кава після третьої. І разом із першою сигаретою.Вона бореться з життям.А життя любить її і трохи підіграє:«Хочеш трохи fight, darling? No problems».У неї прокурений, хрипкий голос.Коли вона співає —він повзе в душу, як змія,згортається там тихо,не заважаючи людям їсти і пити.А потім —стає удавом.Стискає серце.Вилки падають на підлогу.Сльози підступають до горла.І пристрасть вимагає негайності.Її неможливо забути.З нею неможливо бути близько.Поки що — ні.Хіба що ти теж фанатик правди.Але це знову жорсткий fight.Волосся — дурниці.Ховає справжню мене — зголити.Тіло — теж не я.Сховати у майки й величезні teddy-шуби.Берці.Помаду — можна.І кільця у вуха.Думаєте, це трагічна доля?Смерть на самоті, наркотики й інша банальщина?Ні.Вона поступово дозволить людям бути неідеальними.Перестане співати.Її волосся стане кольору сталі.А серце — мудрішим за матір-Землю.Вона поїде в Португалію.У Балеал.Стане на дошку у шістдесят.Купить бар.Годуватиме й поїтиме серферів.Бо щоб відчувати себе живою —їй потрібно трохи небезпеки.Лише трохи.Легке лоскотання нервів.І…вона підбере собаку.Величезного. Старого. Покинутого.Не шкодуйте її.Їй добре.