🔹 Голос, який каже: «Доведи, що ти варта»(третій допис із серії про нарцисичну травму)Він прокидається раніше за тебе.Шепоче:— Сьогодні маєш бути кращою.— Не розслабляйся.— Ти повинна виправдати їхні очікування.— Або хоча б не розчарувати.Він не кричить, не карає. Але змушує бігти.Працювати більше. Бути сильнішою. Не просити допомоги. Усміхатися.Бо десь глибоко — страх:> «Якщо я не доведу, що я потрібна — мене не помітять.Якщо не буду найкращою — перестануть любити».Ця частина часто виглядає успішною.Але вона втомлена.Їй ніколи не можна зупинитись. Вона не знає, хто вона — без функцій, без досягнень, без блиску в очах інших.І це боляче. Бо всередині — тиша. І голод.Той, що не наситити оцінками й аплодисментами.🔹 Що ми робимо в терапії?Не забороняємо досягати.Я просто поруч — коли не виходить.Я поруч — коли вона боїться бути неідеальною.Коли вона вперше сідає і каже:> «Я втомилась. І я хочу, щоб мене любили — просто так».І тоді починає щось змінюватись.Не одразу. Не голосно.Але поступово ця частина вчиться знімати броню.І бути не тільки сильною — а й живою.#нарцисична_травма