Navíщo | Я вдома"Іноді дім — це стіни.Ті, що пам’ятають твій сміх, твої сльози,...

"Я вдома"Іноді дім — це стіни.Ті, що пам’ятають твій сміх, твої сльози, твоє мовчання.Ті, що не питають, якою ти прийшла — втомлена, радісна, розібрана.Вони просто є. Як тиша, як повітря, як простір, який тримає.А іноді дім — це людина.Її погляд, у якому ти розчиняєшся й збираєшся водночас.Її руки, які знають, коли обійняти,а коли просто бути поруч — мовчки, ніжно, впевнено.А ще — дім це ти.Твій внутрішній вогонь.Твій подих, який повертає тебе в тіло.Твій голос, що шепоче: я тут, я з тобою.Щоб відчути себе вдома, іноді треба зупинитись.Відкласти все, що гуде, тисне, кличе.Сісти навпочіпки біля себе.Притихнути.Налаштуватись — як на улюблену частоту.Трохи менше шуму.Трохи більше теплоти.На півтона ближче до себе.Це можна зробити жестом — руки до грудей.Поглядом — у вікно або всередину.Словом — ніжним, простим, як дотик.Я вдома — не завжди про місце.Частіше — про стан.Про дозвіл бути.Про дихання.Про безпеку, яка проростає з прийняття.І щоразу, коли ти обираєш себе,обираєш сповільнитись і відчути,додому — ближче.