Про любов і повагуНайбільше, що я відчуваю до своїх клієнтів, – це повага. Я впевнена: у будь-який момент життя людина робить для себе найкраще з того, що може. Як би це не виглядало. А виглядає це часто захоплююче. Як психіка шукає вихід після втрати. Як людина наділяє сенсами минуле й теперішнє. Як це все потребує ніжної підтримки. Як інтуїтивно приймаються найкращі рішення щодо власного невигорання. Як будуються місточки в майбутнє. Як плететься павутиння підтримки. Як з’являється надія. Як це красиво і потужно. І якщо здається, що можна було б і краще постаратися, варто пам’ятати:«Не поспішай із висновками і порадами, коли зустрічаєш нову людину. Будь обережним, бо не знаєш, яку війну вона веде всередині себе». З любов’ю і ніжністю до кожного з моїх клієнтів. Бо в терапію не можна брати тих, кого не зможеш полюбити. І я люблю. Люблю той момент, коли людина раптом відчуває тепло там, де ще вчора було тільки виснаження. Люблю, коли з’являється перший натяк на внутрішнє сонце. Люблю, коли тремтливі місточки в майбутнє стають міцнішими. Люблю цей тендітний простір, у якому біль перетворюється на розуміння, а розуміння – на силу.