#РобертВеґнер #Оповісткизмеекханськогоприкордоння#оглядРоберт Веґнер – псевдонім польського письменника, чия творчість видана, як мінімум на 4х мовах. Із п’яти його виданих українською мовою книг, я вже прочитав чотири. Чи то автор талановитий, чи то в нього дуже гарний літературний агент, але мене розчарували, аж 3 із 4 прочитаних книг. Можливо в нього достатньо прямолінійний сюжет, можливо проста мова написання. Самі по собі, вони не є мінусами. Але останній твір, схожий на якусь філлерну серію довжелезного серіалу. Якось початок твору, з опису сміття, не вражає, навіть навпаки, нащо він тут? І це зауважимо, не сплаттерпанк, а бойове фентезі. Описи лайна, де потрібно у творі ще будуть. Далі нас по сюжету, органічно, але все ще фальшиво, нас познайомлять із деякими богами, головними героями. Цикл виглядає вже, як одна велетенська історія, це досить добре, але не є достатнім. Від твору отримав більше питань ніж відповідей. Довелося заглядати в минулі твори. Якщо це все ще піддається логіці, нащо вводити бойовий транс Кхаанс? Безсумнівно, в світі твору він може і потрібний, але виглядає все дуже схожим на дешеву відеогру, де є певні ігрові механіки, так і бойовий транс, тут нагадує якийсь Quad damage. Я люблю відеоігри, але від книги, я більшого очікую. Описи бойових мистецтв, тут ніякі – в них немає кольору, драйву, фрази, якими автор описує травми від рубляче-ріжучого – шаблонні, картонні і ніби він соромиться це показати, дуже дивно. Іноді я би не відрізнив по бойовому стилю, двох різних персонажів. Хоча в теорії, він у кожного свій. Місцями у Вегнера гарні описи пейзажа, але хотілося б більше затягуючих описів, на фоні яких краще буде уявляти батальні сцени. Твір має хороший темп, місцями повільний. Скажем так, це той твір, котрий не читачу потрібен, а автору – щоб розставити все по своїм місцям.Світ на четвірку, драйв на трійку, описи зіткнень – одиниця. Бо це нудно.Повернемося до героїв. Візьмемо до прикладу Йатеха. Котрий вже колишній іссар. В ньому не помітно варвара. Абсолютно. Це не дикун. Але від своїх звичаїв він відрікся. Навіть в цьому творі, він із неохотою ліз у старий образ. Персонаж з потенціалом, потенціал котрого, Веґнер використовує на повну. Так чи інакше, автору вдалося добре описати народи. Навіть дуже добре, можна навіть повірити в їх існування. Також дуже порадував, як персонаж Альтсін і його взаємодія з божеством, котрого йому доводиться в собі тягати. Конкретно за цими двома було цікаво спостерігати, що стосується Деани, розуміючи все, що її пов’язує з братом, історію і т.д. – вийшла вона досить картонною. Іноді герої нагадують акторів-початківців, що давлять із себе емоції і переграють сцени. Якщо потребувати від твору якоїсь дешевої розваги на тиждень чи два – з цією роллю він справляється. Але це не те фентезі, що я хотів би бачити. Проте маркетологи Веґнера добре відпрацювали свої гроші і мені схоже доведеться брати наступну книгу. Але те, що я отримаю, вже можна бачити у книгах “Небо зі сталі” та “Пам'ять усіх слів”. Особисто мене твір не вразив, хоча хороші моменти у ньому і є, хай і меньше ніж у попередньому, а цей твір - просто нормальний, а просто нормального мені не достатньо.