Libertarian | Для цього не буде назви. Я просто опишу події і мої висновки.Я ніколи ...

Для цього не буде назви. Я просто опишу події і мої висновки.Я ніколи не просив розголосу, але хочу, щоб це почули всі.Пробачте, я пропускатиму слова, але ви зрозумієте їх значення. Я пропускатиму речення, про які ви здогадаєтесь і пропущу абзаци, які ви навіть уявити не можете. Але я їх пропущу, бо моє серце зажате між невимовною злістю на конкретних людей і бажанням не нашкодити мобілізації, від якої залежить виживання країни.Це правда, що 04 червня ввечері на блокпосту в Чернівецькій області поблизу Хотина, мої документи взяв на перевірку представник ТЦК, після чого сів в мій автомобіль і попросив підвезти його до військомату, щоб скинути документи, які підтверджують моє право на відтермінування на адресу військомату.На порозі військомату він попросив телефон, щоб занести туди дані, куди переслати фотографії, але одразу забрав телефон і зник. Цього працівника я більше ніколи не бачив.Вийшов офіцер і сказав, що повезе на ВЛК, поки вони розглядають моє право на відтермінування, при чому повторював, що все добре, просто проведуть ВЛК і віддадуть документи, бо підстави їм достатні.ВЛК було цирком.Я взагалі не заперечую, що придатний до служби і тому не розумію навіщо робити такий цирк. Рентгену просто нема, він відсутній. Від слова зовсім. Там просто пишуть, що ви здорові. Так що навіть туберкульоз - це проблема вже потім війська, а не цього моменту. Я зрозумів, що це цирк і просто вже ради правди сказав, що у мене камінці у нирках. Мені сказали, що нема. Я обурився, бо знаю, що є. Мені повернули екран ноутбука: "ось ваша електронна карточка - немає". Я підійшов до колеги і показав, що у нього закритий доступ до моєї карточки, а щоб отримати доступ, - там є кнопка спеціальна, мені відправляється смс, я підтверджую, і картка відкривається.Все клас - тільки телефон в тцк і його вони не віддадуть, смс не подивляться і доступу до даних не буде, отже - "всі здорові"!На секунду по дорозі дали телефон. Я лиш встиг сказати сестрі, що мене кудись перевезли. І зателефонував в свій ТЦК.З ТЦК почув лиш: " ...... ..... ....., цього не може бути ...... ....., я спробую, зараз перетелефоную, зачекай."Я забіжу далеко наперед. Бо більше я нікого не почув наступні дні. Але ці слова: "Я спробую, зараз перетелефоную, зачекай!" Були дуже великою підтримкою, я знав, що моя доля комусь небайдужа.Та найгірше чекало далі.Бо далі вас кидають у підвал.( До слова: Сьогодні розмовляв з представниками обласного Чернівецького ТЦК. Вони дуже вибачатись, за все що відбулось, просили не писати про підвал і що підвалу нема.)Ок. Вибачте, привезли вночі в кімнату, вікно якої виходить на якийсь темнющий склад і на ньому решітка. Все за гратами. На вас направлена камера, двері зачиняють ззовні на замок. Кімната побита, смердюча і дихати нічим. Вона не відрізнялась від підвалу нічим. Далі - неволя. На жодні запитання відповідей нема. - У мене бронь!- покажи!- В телефоні!- у тебе немає телефону, а отже і броні!Я це слухав наступні кілька днів.- Що не так з моїми документами?- якими?- Які дають право на відтермінування!- де вони?- У телефоні, я ж вам вислав!- у тебе немає телефону, отже немає документів!Щоб отримати доступ до туалету - потрібно товкти в двері. Бо ви на замку. Але можуть відкрити, а можуть і ні.