Тільки зараз отримав час подивитись інтерв'ю Кротевича (нач штаб Азову). Там обговорюється багато проблем, про які ми постійно пишемо (он той же передостанній пост). Але одна за унікальністю перевершила совок: командири не відповідають за тих, ким керуютьВ описі 1941 року ви часто можете знайти фразу "противник атаковал на стыке армий..." і довго ламати голову що ж це таке. Атакувати несподівано чи зайняти ключові висоти то зрозуміла тактика, але головною слабкістю "червоних" армій завжди буде зламана відповідальність, а якщо точніше — можливість її скинутиІ от ми дійшли до відсутності відповідальності за власні підрозділи, бо на папері вони чужі, і навпаки. Як і "наступ на 5 ліній оборони" та кидання спеціаліста ціною мільйон $ в штурм це можна пояснити лише нерозумінням ціни ресурсів. Ці проблеми виправить не "ще сильніша вертикаль", а базові стимули де нагороджують за результат та аналізують провали. Поки ж держава видає більше винагород за "впіймання вбивці фаріон" ніж за Херсонський контрнаступ, а "оперативний разбор польотів" йде через ДБР