Знаєте, інколи дивлюся на такі коментарі, де люди не відстрілюють, що відбувається зараз і розумію звідки ростуть ноги у тих чудаків, які постійно питають себе та оточуючих «та як так блять сталося?»А відповідь, насправді, проста – треба знати свою історію хоча б за останні сто год.Бо події не виникають на порожньому місці. Те, шо ми переживаємо сьогодні, має коріння в рішеннях, помилках і боротьбі наших предків. І коли розумієш цей контекст, то й самі процеси стають набагато яснішими: чому так, чому зараз, і чому саме з нами. Чому будь-яка українізація зараз є лагіднішою за русифікацію тоді, чому умовно на 10 народних артистів в рф – 3 росіян, чому масова інфільтрація москви в політику України сталася задовго до того, як бодай хтось почав це усвідомлювати і ще багато таких щемлячих українську душу «чому».Знання власної історії – це не тільки про сухі факти зі шкільних підручників. Це про те, шоб не дати себе водити за носа і мати тверду точку зору замість того, аби роками жерти іпсо за три копійки і вірити інформації з рандомної помийки в підписках.Століття – це небагато. Але цього достатньо, шоб скласти пазл і побачити значно ширшу картинку, от і всьо.