такий прікол, щойно випадково згадала про одну клієнтку з часів ще, коли я була на фрілансі. я спілкувалась з директоркою школи, а з власницею дуже рідко. вирішила щойон зайти глянути перепискуя колись дуже мріяла працювати в тій школі, дуже популярна у Львові. мене взяли на роботу і я така була щаслива, що їздила з одного кінця Львова на інший, щоб познімати контент. власниця була трохи токсік (вона, до речі, веде блог, в якому в неї дуже хороший образ), але я на неї не звертала увагу, бо сам проєкт дуже подобався. я виїхала ще до війни, але коли почалась війна, вона вимагала, щоб всі вертались назад і їхали в офіс. а директорка, яка працювала з самого початку створення школи, відмовилась приїхати назад через свою дитину і її просто одним днем звільнили.щойно зайшла в нашу переписку з цією директоркою, а вона мені буквально кожного дня писала як я, коли почалась війна 💔 така розуміюча, в нас з нею така хороша переписка залишилась. я коли дізналась, що її звільнили, то дуже сумувала, бо вона буквально вклала всю свою душу в цей проєкт.але прікол в іншому. вони мені мали виплатити зп, але через те, що почалась війна, всьо стало на паузу. і потім десь за місяць я запиталась чи можуть мені виплатити і мене поставили в чергу людей, яким мали виплатити. я грошей не отримала і навіть вже забула. потім я вже була в Штатах за півроку, написала запитатись, чи будуть виплачувати зп, мені сказали, що обовʼязково будуть, але до сьогодні ніхто так і не виплатив, я вже й забула) місячна зп, яку мені не виплатили тоді, зараз це сума, яку я заробляю за годину) життя таке цікаве