Сиджу сьогодні з кавою і думаю про те, як цікаво складається життя.Колись я закінчила Національний транспортний університет у Києві. Моя спеціальність — будівництво автомобільних доріг та аеродромів. У 2008 році я отримала диплом спеціаліста і тоді навіть не могла уявити, що через багато років буду жити в Німеччині, працювати зовсім в іншій сфері і знову діставати цей диплом із шухляди.За ці роки в моєму житті було багато всього. Робота в продажах, власний бізнес, студії танців, магазин оптики, інтернет-магазин, коучинг. Якщо чесно, я вже давно не асоціюю себе з будівництвом.Але Німеччина навчила мене одній важливій речі: тут жоден ваш досвід не пропадає.І ось нещодавно я отримала відповідь від ZAB щодо оцінки мого диплома.Результат: моя освіта офіційно визнана в Німеччині на рівні Bachelor.З одного боку, нічого не змінилося. Завтра я так само піду на роботу, проведу консультації і буду займатися своїми проєктами.А з іншого боку — змінилося дуже багато.Тому що це ще одна сходинка інтеграції в новій країні. Ще один доказ для самої себе, що життя не починається з нуля після переїзду. Ми приїжджаємо сюди не з порожніми руками. Ми привозимо свої знання, професії, досвід, помилки, перемоги і весь свій шлях.Мені здається, багато українців недооцінюють те, що вже мають.Часто чую:«Та кому тут потрібен мій диплом?»«Та я вже працюю не за спеціальністю».«Та навіщо мені це визнання?»Іноді теж так думала.Але тепер розумію, що справа навіть не тільки в дипломі. Справа в тому, щоб повернути собі частинку власної історії і не перекреслювати все, що було до переїзду.Тому сьогодні хочу сказати кожному: не поспішайте знецінювати свій минулий досвід.Дуже часто саме він стає фундаментом для того, що ви будуєте сьогодні.