Сьогодні — перший понеділок цього року.

І сьогодні я хочу замість звичного для нас формату«Фокус тижня», «Фокус дня», «Фокус місяця»взяти в роботу одну дуже важливу частину нашої дії. А точніше — нашої бездіяльності. Йдеться про режим очікування. Це той стан, у який ми непомітно заходимо і можемо залишатися в ньому дуже довго. Ми починаємо чекати кращих обставин, більше ресурсу, більше часу, більше впевненості —щоб колись потім порухатися вперед до своїх цілей. І я більш ніж впевнена: цей режим знайомий кожному з вас. Давайте сьогодні чесно подивимось на нього,щоб почати з цим працювати. Чому це важливо? Тому що режим очікування — це завжди стан недостачі. Мені недостатньо знань. Мені недостатньо часу. Мені недостатньо ресурсу. Я почекаю, коли будуть кращі умови. З понеділка. З першого числа. Із завтрашнього дня. І цей безкінечний режим очікування дуже легко перетворюється на реальну бездіяльність. Ми можемо багато думати,шукати варіанти в голові,радитися, аналізувати, проговорювати,але головного не відбувається — дії. А оскільки Всесвіт зчитує не наші бажання, а наш стан,то режим очікування — це дуже сильний сигнал саме про недостачу. І тоді обставини лише підтверджують це:«не зараз», «ще не час», «ще не сьогодні». І виникає відчуття, що з цього стану неможливо вийти. Ніби застій. Ніби зупинка. Ніби ти застряг. Я впевнена, що у багатьох із вас є зараз цілий список задач,які стоять саме в цьому режимі очікування. Тому напишіть, будь ласка, в коментарях:— у кого є відчуття такого стану?— у кого з початком року є бажання це змінити? І, будь ласка, подивіться мої наступні кружечки.