LESTER розстановки | Розчарування, яке я носила з двох років(Особистий кейс)Я часто ділюся ...

Розчарування, яке я носила з двох років(Особистий кейс)Я часто ділюся з вами кейсами клієнтів. А сьогодні буде мій.Нещодавно я стояла перед вибором: іти на навчання чи ні. Здавалося б, справа звична, я в цій темі вже давно. Але всередині мене все стиснулося і я не могла прийняти рішення більше тижня. Коливалася. І це дуже мене вимотувало, я просто свою енергію зливала в це коливання.– А якщо я знову зіллю гроші?– А якщо не отримаю того, за чим йду?– А якщо знову розчаруюсь, як це вже було не раз?Мені хотілося гарантій. Що буде результат. Що окуплю. Що не повторю сценарій «оплатила – розчарувалась – втратила». Я зрозуміла, що це щось явно не «на дорослому»І пішла з цим на розстановку. Ось що проявилось ⬇️Оцей страх… це не просто про навчання. Це сценарій, який я тягну з… двох років. Я побачила себе у різному віці - 2, 4, 5, 12, 18… Це була кумулятивна, накопичена травма.Я несла цей сценарій для мами. Ніби хотіла їй показати «Мамо, подивись, як це болить. Подивись, як це повторюється. Зроби з цим щось.»Я служила таким чином мамі - проявляла, показувала, демонструвала те, що вона несла, що вона взяла від інших поколінь, те що приживається з дитинства. З дитинства дитині говорять не йди туди, бо… впадеш, не зможеш, не вийде… а потім «я ж казала, я ж попереджала». Цей сценарій прививається з самого дитинства і передається поколіннями. Наче щоб уберегти, щоб убезпечити, але разом з цим прививає передбачення негативного сценарію в майбутньому і необхідність гарантій, що все получіться. Я просто жила цим все своє життя. Несвідомо. По колу. По інерції. Не бачила і не усвідомлювала цього.Але коли я побачила це з боку, коли я зняла з себе цей сценарій, то прийшло рішення. Я купила те навчання. З дорослого стану. Без коливань. І прийшов внутрішній спокій.Знаєте, що було найболючішим? Відчуття спустошення після розстановки. Бо я довго змушувала свою двохрічну дівчинку приймати рішення за дорослу мене. І вона старалася як могла, але весь час розчаровувалася. Вона виснажувала себе, вона, та дворічна, працювала за мене. І звісно вона задовбалась, звісно вона знесилена, звісно вона спустошена і прагне до відпочинку, а не постійного прийняття рішень. Звідси моє знесилення після розстановки. Якщо ви відчуваєте пустоту та знесилення - це в вас може говорити дворічна дитина, яка вже задовбалась заробляти вам дорослому гроші. Це не її задача. Ми всі виросли фізично (можна зазирнути в паспорт для уточнення), але не всі ментально. І дуже чітко видно це в питаннях роботи, заробітку, грошей, власної справи, бізнесу - це сфери дорослих людей. Саме тому ці питання і викликають найбільше напруження.🩵Якщо ви теж відчуваєте це напруження. Якщо рішення про навчання, вкладення, рух вас виснажують. Якщо хочеться гарантій, хочеться уникнути чергових грабель - це не про гроші і не про розум. Це про внутрішню дитину, яка дуже хоче, щоб її нарешті побачили.І це те, що я допомагаю побачити в розстановках.Ви виросли тілом. А от чи дорослішає той, хто всередині? Пишіть в особисті @lesya_terekhova або в коментарі якщо хочете вирости внутрішньо та заробляти по-дорослому.