Telegram statistics channel - @lesiamatveevachannel

Дійсно, у стосунки з нарцисами та нарцисичний аб’юз, найчастіше потрапляють люди, які самі мають нарцисичну травму. Тобто ті, у кого є власна вразлива нарцисична структура. Але тут є важливе «але»:Нарцисизм буває різним. І без розуміння цього розділення неможливо зрозуміти, як формується ця болісна залежність.(У гайді я окремо пояснюю цю різницю.)Перший - грандіозний нарцисизм.Це ті самі самозакохані, жорсткі та жорстокі, емоційно недоступні, для яких інші — інструмент підтримки власної величі. Вони легко ідеалізують і так само легко знецінюють. Контролюють, маніпулюють, використовують. Саме з ними виникає та динаміка, коли ви розумієте, що вам погано, що вас ранять, але вас усе одно тягне назад. Ви ніби усвідомлюєте реальність — і водночас не можете розірвати зв’язок.Другий тип - вразливий нарцисизм.Це крихкі та чутливі особистості. Залежні від похвали, болісно вразливі до критики, невпевнені в собі. Схильні до формування залежних стосунків, легко підпадають під вплив, намагаються заслужити любов і прийняття. Всередині мають глибокий дефіцит відчуття «я достатня».Саме ця вразлива нарцисична структура найчастіше притягується до грандіозної. Один потребує захоплення. Інший - підтвердження своєї цінності. І між ними запускається сильна залежна динаміка, яку часто помилково називають «великою любов’ю». Привіт Хіткліф та Кеті з Грозового перевалу💔Далі я розповім про других - про крихких та вразливих. Про те, чому так формується ця структура і що з цим можна робити.💭Впізнали в собі таку вразливість? Нас таких, насправді, багато і це не погано! Потрібно розуміти як це в собі розпізнати та як собі допомогти. Напишіть про це в коментарі.Принципова різниця між цими двома: з першими нічого неможливо зробити, вони не здатні на любов та виправитись. А з другими можна та потрібно працювати❤️

Вчора дивилася питання про стосунки, які збирала в instagram для розборів.Велика частина цих запитань, насправді, не просто «про складні стосунки». Вони про стосунки з нарцисами. Дівчата, далеко не всі проблеми в нас! ✋🏼Не всі стосунки можна «пропрацювати» та виправити любов’ю та теплом. Якщо поруч людина з вираженою нарцисичною структурою, справа не в тому, що ви недостатньо розумні, м’які чи розуміючі.Там є своя специфіка та особлива динаміка. Скільки б ви не намагалися добитися там нормального людського контакту, нарцис залишатиметься нарцисом.Річ у тому, що в таких стосунках ми можемо діяти із попереднього досвіду адекватної взаємодії із людьми. Але воно не працює не тому що з вами щось не так або нарцис поганий.Він просто мислить та діє інакше.У таких стосунках є два шляхи. Або виходити. Або чітко розуміти, з чим ви маєте справу, і перестати займатися самонасиллям - зрозуміти як поводитися так, щоб не руйнувати себе.Як би це не звучало, але нарцисичні особистості бувають різні.Є ті, поруч із ким реально небезпечно - емоційно та фізично. А є люди з вираженими нарцисичними рисами, які все ж таки здатні на більш-менш адекватні стосунки.💭Сьогодні в Instagram і тут я розберу цю тему глибше.

🎬 Чому нас так захоплюють фільми й романи про токсичні стосунки?1. Література і кіно будуються на конфлікті.Драма створює напругу, а напруга тримає увагу. Здорові стосунки стабільні, передбачувані, без надриву. У них менше крайнощів, а отже менше драматичного ефекту.2. Нейробіологія.Токсична динаміка - це чергування близькості й відштовхування. Непередбачуваність активує дофамінову систему сильніше, ніж спокійна прив’язаність. Високе збудження нервової системи ми часто помилково сприймаємо як «глибину почуття». Мозок плутає інтенсивність із любов’ю.3. Особистий досвід. Якщо в дитинстві любов поєднувалася з тривогою чи боротьбою за увагу, подібний сценарій здається знайомим. А знайоме психіка легко приймає за «долю». Такі історії резонують не з фантазією, а з тілесною пам’яттю.4. Ілюзія винятковості. Токсичні сюжети завжди про крайність: «без тебе я не живу», «ми проти світу». У них є масштаб трагедії. Нам приємно відчувати себе учасницею великої історії. Спокійна взаємність не створює ефекту епосу.5. Фантазія про спасіння.Ідея, що любов може змінити іншого, надає відчуття сили й особливої місії. У цьому багато нарцисичного задоволення.Токсична пристрасть здається «справжньою», бо вона яскрава, ризикована, гранична. Зріле кохання інше. Воно не активує систему виживання, але активує систему безпеки й прив’язаності. Воно тихіше і значно глибше.Потреба в інтенсивності нормальна. Психіка любить напругу й крайність.Але безпечніше проживати їі через історії у кіно та книгах. Де драма дає емоцію, але не залишає вас без опори.

Дівчата, вам знайома така історія?Ваш чоловік змінився. Роками ви крутите в голові одне й те саме: що сталося? Чому він так огрубів? Чому став таким? Де подівся той, ким він був раніше?Ви пам’ятаєте його іншим. Уважним, теплим та закоханим. Вам було добре разом. Вся ваша внутрішня енергія йде на пошук відповіді: як повернути його? Як знову зробити «як тоді»?І поки ви живете цими спогадами, стосунки тривають, але вже не з реальним чоловіком, а з образом минулого.Але правда неприємна та болюча до усвідомлення.Він не став іншим. Він і був таким. Перед тобою він - справжній. Закоханість - це фаза ідеалізації. У ній людина показує максимум включеності. А далі поступово проявляється те, що в структурі було завжди: егоцентризм, знецінення, відсутність емпатії.Саме так виглядає нарцисична динаміка у стосунках - піднесення, а потім девальвація.🎬 Подивіться цей фрагмент з «Грозового перевалу» 1992 (моя улюблена експозиція!). Чи може людина, здатна на зрілу любов, поводитися жорстоко з іншою жінкою, використовувати її, принижувати, мститися через неї?Найболючіше - відпустити не чоловіка, а надію, що він знову стане тим, ким він ніколи не був.

Розбираю історію про 500$🔥Особливо корисно прочитати тим, хто звик «все сама» і до чого це призведе.1. Почнемо з базового. Є борг і це відповідальність, домовленості та спільні рішення пари.Є день народження - особисте свято конкретної людини. Момент, де зазвичай дають увагу, визнання та емоційні жести.Це різні рівні стосунків.2. Коли чоловік дає 500 доларів на фоні боргу в 1600 і говорить «витрать на що вважаєш потрібним, сплати комуналку», він поєднує ці рівні в один жест. І цим знецінює обидва.3. З одного боку, це виглядає як допомога. Він не відмовляє, не ігнорує, не каже «це твої проблеми». Він дає гроші. Але дає менше, ніж потрібно, і залишає вирішення питання їй. Формулювання звучить як свобода, але по суті це відмова брати повну відповідальність за спільний борг.4. Втрачається сам сенс Дня народження. Замість сигналу «ти для мене важлива» вона отримує сигнал «у нас є задачі, розбирайся». Подарунок - про те, щоб відокремити жінку від побутових функцій. Квіти, невеликий продуманий жест, щось особисте - це визнання її як окремої цінності і цього не сталося💔5. Підтримка без участі. Вона говорить про напругу, він киває, каже, що вона впорається. Це емоційна присутність мінімального рівня. Це не партнерство, а спостереження збоку.6. Нормалізація перевантаження жінки. Вона звикла все тягнути на собі. Він діє саме так, тому що система вже вибудувана:якщо вона завжди справлялася, можна й надалі не включатися.7. Підміна близькості функціональністю. Замість «я хочу тебе порадувати» виходить «я частково закрию проблему». Це вже не про стосунки, а про менеджмент.8. 500$ у цій історії не допомога і не рішення. Це жест, який дозволяє йому почуватися «непоганим», не змінювати поведінку і не входити в складну розмову про відповідальність. Доросла позиція в стосунках - не часткові жести, а спільні рішення.🤔 У чому він неправий? Не в тому, що дав мало. А в тому, що не взяв на себе частину спільної відповідальності, не відділив свято від боргу, не включився як дорослий партнер.У зрілих стосунках борг закривають як спільну задачу. А жінку святкують окремо.

Добрий ранок, любі☕️Ви знаєте, що є офіційний термін - любовна травма?Вперше його ввів американський психіатр Річард Б. Росс (Richard B. Rosse) у контексті Love Trauma Syndrome (синдром любовної травми). Він описав у своїй книзі симптоми та особливості цього стану після розриву значущих романтичних стосунків.Суть підходу Росса полягає в тому, що емоційний удар від розриву може спричиняти не лише тимчасову смуту, а й стійкий комплекс реакцій, які впливають на поведінку, мислення та здатність людини функціонувати в різних сферах життя після значущої втрати. Любовна травма з’являється тоді, коли в стосунках стається щось настільки болісне, що психіка не встигає це переробити. Зрада. Раптове розставання. Ситуація, де ти дуже любиш, а тебе відкидають. Або коли все було «назавжди», а потім у якийсь момент цього «назавжди» більше немає.Ти ніби розумієш головою, що все закінчилося, але тіло і психіка живуть в іншій реальності.Тебе може накривати від пісні, місця, дати. Можеш прокидатися з відчуттям порожнечі або тривоги. Або, навпаки, ніби «відрізало»: нічого не відчуваю, мені нікого не треба, я більше не хочу близькості.Після любовної травми люди часто кажуть:«Я більше нікому не довіряю».«Усі чоловіки/жінки однакові».«Зі мною щось не так».«Мені й так нормально, стосунки не для мене».Це спосіб психіки захистити від повторення болю.Любовна травма відрізняється від просто болісного досвіду тим, що людина з неї не виходить сама. Вона або застрягає в спогадах і переживаннях, або починає уникати близькості. Іноді дуже витончено, через «мені нудно», «щось не те», «не зачепило».Це не залипання у минулому, а нормальна реакція на сильний удар у сфері, де ми найбільш уразливі - у коханні💔З цим можна працювати через уважне, доросле ставлення до того, що з тобою сталося.

Що подивитись сьогодні ввечері?Поки всі обговорюють «Служницю» (яку я поки не встигла подивитись), я натрапила на інший фільм з Сідні Свіні. І він точно вартий уваги!🎬 Вуаєристи/Voyeurs 2021Піппа і Томас починають жити разом у новій квартирі. З вікон вони помічають сусідів навпроти - ефектну пару Себа і Джулію, модель та фотографа. Та починають слідкувати за ними.Він переглядається як трилер, але насправді він значно цікавіший як психологічна історія про межі, відповідальність і ілюзію контролю.У центрі сюжету не секс і не підглядання, а позиція спостерігача. Піппа починає з цікавості, але дуже швидко переходить у роль «я знаю краще як правильно». Спостереження дає їй відчуття впливу і псевдоблизькості без ризику реального контакту.Це знайомий психологічний механізм: замість проживання власного життя - емоційна залученість у чуже, де можна фантазувати, інтерпретувати і «допомагати», не стикаючись із наслідками напряму.Фільм тонко показує, як стирається межа між співпереживанням і контролем, між інтересом і вторгненням. Як легко благі наміри стають виправданням порушення чужих кордонів.Позиція стороннього спостерігача ніколи не є нейтральною. Навіть коли здається, що ти просто дивишся, ти вже впливаєш - своїми інтерпретаціями, фантазіями, рішеннями.Ілюзія вразливості людей, які переконані у власній особливій чутливості й здатності краще розуміти інших. Саме ця впевненість часто робить їх легкою мішенню для маніпуляцій.Рекомендую цей фільм тим, хто цікавиться психологією стосунків, темою особистих меж і прихованими формами влади.Він добре працює як привід поставити собі непрості запитання:де у моєму житті я спостерігаю замість того, щоб бути?де я втручаюся під виглядом турботи, не отримавши запиту?

Добрий ранок☕️Я знайшла серіал, від якого не можу відірватися.Пам’ятаєте, нещодавно я ділилася серіалом, який мене дуже сильно затягнув і я прям мучалася, але дивилася? Бо сюжет цікавий, в візуалі красиві види, але він ну дуже затягнутий і довгий.Так от - це абсолютно інша історія. Це той випадок, коли ти зранку прокидаєшся і хочеш, аби швидше настав вечір, щоб подивитись що там буде далі. «Landman»🔥який акторський склад🤌🏻Білі Боб Тортон - жорсткий, цинічний, дуже живий персонаж, на якому реально тримається весь серіал. Без зайвих рухів, без прикрас, з внутрішнім напруженням, яке зчитується з першої сцени.Демі Мур - окреме задоволення.Її стиль просто вау. Дорогий, вивірений, статусний. Дуже точне попадання в образ бізнесвумен. Кожен її вихід хочеться розглядати: як сидить костюм, як зібраний образ, як через одяг передається влада й контроль. Суцільне задоволення для очей.Джон Хемм - справжній Альфа. Дивишся і всередині таке «ух». Статний, зібраний, з дуже відчутною чоловічою впевненістю та силою. Навіть коли мовчить, простір навколо нього ніби стискається.Інші персонажі не відстають. Кожен глибоко пропрацьован та підкріплен висококласною акторською грою.Тут багато токсичних стосунків, залежностей, грубості, самодеструктивної поведінки.Але саме це робить його дуже крутим. Живим, щільним та без провисань.Діалоги - це взагалі окремий вид мистецтва👌🏻Моя гаряча рекомендація.Однозначно дивитися.

Дивимось як можуть маніпулювати та як себе захисти. Ірочка дає майстер клас🤌🏻💫 Вона відповідає:«Якщо буде людина, з якою ми відчуємо, то так, готова».Це спокійна, зріла відповідь. Вона не каже «мені вже треба», не каже «я повинна». Вона говорить про готовність до стосунків, якщо буде контакт і близькість.Він відповідає:«А не рано?»«Що за радянські нарративи?»Це вже не уточнення і не цікавість, постановка під сумнів її позиції.Це називається - знецінення через нормативне запитання. Коли питання ставлять не для того, щоб зрозуміти, а щоб показати, що твоя позиція дивна або неправильна.💫 Далі Слава продовжує:«А коли для себе? Коли кар’єра?»Це вже ланцюжок тиску. Одне питання → друге → третє, без паузи і без простору для її відповіді.Так виглядає комунікативний тиск: людині не дають завершити думку, постійно змінюючи рамку, ніби заставляючи засумніватися, чи ти точно правильно думаєш. 💫 Це нав’язування соціальних сценаріїв.Він не цікавиться її шляхом. Він пояснює, як «нормально» жити жінці. Це нормативний тиск: коли індивідуальний вибір знецінюється через «у інших же погано/добре виходить».💫 Ірочка не починає виправдовуватися. не пояснює, чому саме так. Вона не доводить, що вона нормальна. Вона не входить у суперечку, не приймає його логіку, а повертає розмову до власного сенсу і власних цінностей. Це називаєтьсяутримання власної позиції без боротьби.💫 Чому Ірочка виглядає так гідно?її постійно намагаються скоригувати, оцінити,втиснути в рамку «як правильно».А вона: не зменшується, не захищається і не віддає іншому право вирішувати за неї.Вона спокійно залишається у своїй точці: для мене важливі стосунки, а не чужі сценарії.💫 Саме це зчитують як здорові межі. Не агресію та спротив. А внутрішню опору і ясність: я знаю, що мені важливо та чого справді хочу і мені не потрібно це доводити.

Сьогодні в Instagram пронісся дуже теплий флешмоб спогадів про 2016 рік. Я зайшла в галерею і провела цей ранок в сльозах та соплях та часом зі сміхом до колік в животі. Мій 2016 рік був не просто насиченим. Він був поворотним. Саме тоді я ніби народилася вдруге. Саме тоді я розлучилася.Все переповідати тут не буду, бо сьогодні багато говорила про це в сторис. Але є один момент, який для мене принципово важливий. Тоді я не пішла в імпульсивне рішення «швидко розлучитися, щоб стало легше». Замість цього я зробила, мабуть, найправільніший вибір: я вирішила повністю змінювати себе і своє життя, не фокусуючись на стосунках як на єдиній проблемі.Той період був дуже інтенсивним: робота на телебаченні, зйомки по 15–17 годин, підйоми о 4 ранку, постійні поїздки. Перший приїзд до Університету Зігмунда Фройда у Відні, мультикультурне середовище, нові люди, нові розмови, нові горизонти.Я настільки розширила своє життя, що вперше по-справжньому побачила: варіантів руху набагато більше, ніж здається, коли сидиш у власній «ракушці».Це стало можливим ще й тому, що в той момент я була в особистій психотерапії. Я вважаю, що мені дуже повезло, що в той період зірки склалися саме так!У мене була підтримка, простір для роздумів, можливість не тікати від себе. Завдяки цьому я більше довіряла собі й сьогодні точно знаю: тоді я прийняла правильне рішення.